Утверждена новая редакция Правил хранения и проведения контроля качества лекарственных средств в лечебно-профилактических учреждениях.

Приказом МЗ Украины от 03.04.2018 г.. № 610 приняты в новой редакции Правила хранения и проведения контроля качества лекарственных средств в лечебно-профилактических учреждениях, утвержденные приказом Министерства здравоохранения Украины от 16.12.2003 г.. № 584.

Изменена форма рецептурного бланка ф-1

Приказом МОЗ Украины от 18.04.2018 № 735 изменены «Правила выписывания рецептов на лекарственные средства и изделия медицинского назначения». Наиболее существенное изменения- обновление формы рецепта Ф-1, который теперь может выписываться в электронном формате.
При этом нужно понимать, что рецепт, который напечатали на компьютере, а затем распечатали и подписали — не является электронным рецептом.
Чтобы выписать электронный рецепт, вся информация о враче и пациенте, предусмотренная формой рецептурного бланка Ф-1 должна быть внесена в информационно базу. После этого уполномоченный сотрудник, имеющий право доступа к этой системе, выписывает рецепт на бланке ф-1 и подписывает его своим собственной электронной цифровой подписью.

Семинар для офтальмологов в рамках Международного Медицинского Форума.

В рамках Международного Медицинского Форума юридическая компания Медконсалтинг провела бесплатный семинар для офтальмологов.
Во время семинара рассматривались вопросы изменений в законодательстве, которые произошли в последнее время и их влияние на работу учреждений здравоохранения и частно-практикующих врачей, изменились принципы прохождения аккредитации, нужно актуализировать сведения, поданные для получения лицензии на медицинскую практику и много других.
Слушатели задавали очень интересные вопросы и приятно поразили своей правовой осведомленностью!
Скачать доклад можно по этой ссылке.

Семинар для стоматологов в рамках Международного Медицинского Форума.

В рамках Международного Медицинского Форума юридическая компания Медконсалтинг провела бесплатный семинар для стоматологического сообщества.
Во время семинара рассматривались вопросы изменений в законодательстве, которые произошли в последнее время и их влияние на работу учреждений здравоохранения и частно-практикующих врачей, изменения принципов прохождения аккредитации, актуализиции ведомостей, поданных для получения лицензии на медицинскую практику и много других.
Стоматологи, как и всегда, поразили чрезвычайной сплоченностью и актуальными вопросами!

IX конференция «Частная медицина: реалии практики».

Международный Медицинский Форум 2018.
IX конференция «Частная медицина: реалии практики».

В рамках Международного Медицинского Форума прошла IX конференция «Частная медицина: реалии практики». Юрист юридической компании Медконсалтинг Юлия Нахимчук начала конференцию с докладом «Оформление отношений с пациентом: договоры, информированные согласия на медицинское вмешательство (практический опыт)».

Наказ МОЗ України від 13.04.2016 р. № 359

Документ набув чинності 3 червня 2016 р. у зв’язку з опублікуванням в «Офіційному віснику України», № 41

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
від 13.04.2016 р. № 359

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
10 травня 2016 р.
за № 699/28829

Про затвердження Положення про реєстр референтних цін (цін відшкодування) на препарати інсуліну та Порядку розрахунку референтної ціни (ціни відшкодування) на препарати інсуліну

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2014 року № 73 «Питання реалізації пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на препарати інсуліну» НАКАЗУЮ:

1. Затвердити такі, що додаються:

1) Положення про реєстр референтних цін (цін відшкодування) на препарати інсуліну;

2) Порядок розрахунку референтної ціни (ціни відшкодування) на препарати інсуліну.

2. Управлінню фармацевтичної діяльності та якості фармацевтичної продукції (Лясковський Т.М.) подати цей наказ у встановленому законодавством порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Павленко О.С.

4. Наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ
Міністерства охорони
здоров’я України
13.04.2016 № 359

ПОЛОЖЕННЯ
про реєстр референтних цін (цін відшкодування)
на препарати інсуліну

1. Це Положення визначає вимоги щодо формування, ведення та внесення змін до реєстру референтних цін (цін відшкодування) на препарати інсуліну (далі — Реєстр).

2. Реєстр ведеться у вигляді спеціалізованої електронної бази даних, що містить такі відомості:

1) міжнародна непатентована назва;

2) торговельна назва лікарського засобу;

3) форма випуску;

5) кількість міжнародних одиниць інсуліну у первинній упаковці (флаконі/картриджі/шприц-ручці);

6) найменування виробника, країна;

7) код анатомо-терапевтично-хімічної класифікації (код ATХ);

8) номер реєстраційного посвідчення на лікарський засіб;

9) дата закінчення строку дії реєстраційного посвідчення на лікарський засіб та дані, що розраховуються (визначаються):

оптово-відпускна ціна за первинну упаковку;

референтна ціна повного відшкодування за первинну упаковку;

референтна ціна часткового відшкодування за первинну упаковку;

сума доплати (співплатежу) за первинну упаковку.

Реєстр ведеться державною мовою в електронному вигляді за формою, наведеною у додатку 1 до цього Положення, та складається з інформаційного фонду.

3. У цьому Положенні терміни вживаються у таких значеннях:

адміністратор Реєстру — державне підприємство, що належить до сфери управління МОЗ України, яке забезпечує (організовує) технічну підтримку програмного забезпечення Реєстру, обробку та збереження даних, що містяться у Реєстрі;

держатель Реєстру — МОЗ України, яке створює нормативно-правову базу для функціонування Реєстру, здійснює контроль за її дотриманням та є володільцем бази даних Реєстру;

еталонна інформація цін інсуліну — внесена на підставі відповідного наказу МОЗ України інформація про лікарські засоби;

заявник — власник реєстраційного посвідчення на лікарський засіб або його уповноважений представник;

інформаційний фонд — спеціально створена для надання широкому колу користувачів інформації з Реєстру інформаційно-телекомунікаційна система, що забезпечує функціонування окремої бази даних, у якій зберігається копія еталонної інформації цін на препарати інсуліну;

користувач Реєстру — будь-яка юридична або фізична особа.

4. Держатель Реєстру здійснює включення до Реєстру даних та відомостей про препарати інсуліну на підставі наказу МОЗ України.

5. Держатель Реєстру здійснює виключення з Реєстру на підставі наказу МОЗ України у зв’язку із:

закінченням строку дії реєстраційного посвідчення на лікарський засіб;

забороною обігу лікарського засобу, що видана уповноваженим органом;

письмовим зверненням заявника за формою, наведеною у додатку 2 до цього Положення.

6. У разі зміни відомостей реєстраційного посвідчення на лікарський засіб за умови, що визначені дані на препарат інсуліну залишаються незмінними, держатель Реєстру вносить відповідні зміни до Реєстру.

Для цього заявник подає держателю Реєстру заяву довільної форми з обґрунтуванням необхідності внесення змін до Реєстру та копію реєстраційного посвідчення на препарат інсуліну, засвідчену підписом заявника та скріплену печаткою (за наявності).

7. При веденні Реєстру допускається внесення виправлень (змін) технічного характеру на підставі наказу МОЗ України.

8. Оновлення Реєстру здійснюється держателем Реєстру двічі на рік — станом на 01 лютого та 01 серпня поточного року.

9. Держатель Реєстру розробляє організаційні та методологічні принципи ведення Реєстру, приймає рішення про включення до Реєстру даних та відомостей про препарати інсуліну, здійснює заходи щодо збереження еталонної інформації.

10. Адміністратор Реєстру здійснює супроводження програмно-інформаційного забезпечення Реєстру, відповідає за його функціонування, збереження даних, захист їх від руйнування та/або несанкціонованого доступу, здійснює моніторинг цін на препарати інсуліну з офіційних джерел уповноважених державних органів у референтних країнах, обробку та аналіз даних, формує і підтримує інформаційний фонд Реєстру, забезпечує відповідність інформації, що надається юридичним і фізичним особам з інформаційного фонду Реєстру, здійснює обслуговування користувачів Реєстру та організовує контроль доступу до нього.

11. Адміністратор Реєстру з метою забезпечення відкритості та загальнодоступності для ознайомлення забезпечує доступ до Реєстру на офіційному веб-сайті (http://www.moz.gov.ua).

12. Користувач може отримати інформацію про препарат інсуліну з Реєстру на офіційному веб-сайті (http://www.moz.gov.ua).

13. Захист інформації в Реєстрі від несанкціонованого доступу забезпечується відповідно до вимог Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» та інших нормативно-правових актів у сфері захисту інформації.

14. Співробітники адміністратора Реєстру та держателя Реєстру, залучені до створення, ведення, поновлення та адміністрування Реєстру, є відповідальними за своєчасність та достовірність внесених даних та відомостей.

до Положення про реєстр
референтних цін
(цін відшкодування)
на препарати інсуліну

РЕЄСТР
референтних цін (цін відшкодування) на препарати інсуліну

ЗАЯВА
щодо вилучення з реєстру препарату інсуліну
за торговельною назвою

від ____________ № __________

Власник реєстраційного посвідчення на препарат інсуліну:

Уповноважена особа власника реєстраційного посвідчення на препарат інсуліну:

П.І.Б. керівника, тел. ________________________________

П.І.Б. контактної особи, тел. __________________________

(зміст звернення щодо зміни ціни) _____________________

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
охорони здоров’я України
13.4.2016 № 359

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
10 травня 2016 р.
за № 700/28830

ПОРЯДОК
розрахунку референтної ціни (ціни відшкодування)
на препарати інсуліну

І. Загальні положення

1. Цей Порядок визначає механізм розрахунку референтних цін (цін відшкодування) на препарати інсуліну, вартість яких підлягає повному чи частковому відшкодуванню.

2. Цей Порядок поширюється на препарати інсуліну, що зареєстровані в Україні і внесені до Державного реєстру лікарських засобів, згідно з Переліком категорій хворих на діабет для відшкодування вартості препаратів інсуліну (додаток до Порядку відшкодування вартості препаратів інсуліну, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 239).

3. Відповідно до переліку міжнародних непатентованих назв лікарських засобів, включених до Реєстру референтних цін (цін відшкодування) на препарати інсуліну, наведеного у додатку 1 до Положення про реєстр референтних цін (цін відшкодування) на препарати інсуліну, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 квітня 2016 року № 359, МОЗ України формує перелік торговельних назв лікарських засобів, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів України (далі — Перелік ЛЗ).

4. У цьому Порядку терміни вживаються у таких значеннях:

референтна ціна повного відшкодування для препаратів інсуліну вітчизняного виробництва — ціна відшкодування вартості препаратів інсуліну, розрахована на основі задекларованої оптово-відпускної ціни кожної торговельної назви препарату інсуліну/аналога інсуліну, внесеної до реєстру оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, з урахуванням надбавок та податків за первинну упаковку;

референтна ціна повного відшкодування для препаратів інсуліну іноземного виробництва — ціна відшкодування вартості препаратів інсуліну іноземного виробництва, розрахована на основі зовнішнього реферування оптово-відпускних цін з урахуванням надбавок та податків за первинну упаковку;

референтна ціна часткового відшкодування — ціна відшкодування вартості препарату інсуліну, що передбачає доплату (співплатіж) пацієнтом;

референтні країни — Республіка Болгарія, Республіка Молдова, Республіка Польща, Словацька Республіка, Чеська Республіка, Латвійська Республіка, Республіка Сербія та Угорщина;

сума доплати (співплатежу) — різниця між референтною ціною повного відшкодування вартості препарату інсуліну іноземного/вітчизняного виробництва та референтною ціною часткового відшкодування вартості препарату інсуліну іноземного/вітчизняного виробництва або 10% від референтної ціни повного відшкодування вартості препарату інсуліну іноземного/вітчизняного виробництва, яку сплачує пацієнт в аптечному закладі.

ІІ. Механізм розрахунку референтних цін (цін відшкодування) на препарати інсуліну

1. Для розрахунку референтних цін (цін відшкодування) всі препарати інсуліну, що підлягають відшкодуванню, послідовно розподіляються за торговельною назвою препарату інсуліну/аналога інсуліну. Розрахунок ціни повного відшкодування вартості проводиться для кожної торговельної назви препарату інсуліну/аналога інсуліну у міжнародних одиницях та за первинну упаковку.

2. Розрахунок референтної ціни повного відшкодування вартості для препаратів інсуліну іноземного виробництва здійснюється на основі оптово-відпускної ціни за первинну упаковку, яка розраховується шляхом використання механізму зовнішнього реферування оптово-відпускних цін, отриманих з офіційних джерел інформації у референтних країнах, наведених у додатку 1 до цього Порядку, за торговельними назвами препаратів інсуліну / аналога інсуліну за такою формулою:

Де Ц_ОВЦ — оптово-відпускна ціна, що дорівнює середньоарифметичному значенню оптово-відпускних цін торговельної назви препарату інсуліну у референтних країнах за первинну упаковку;

Ц_рк — оптово-відпускна ціна у референтній країні за вторинну упаковку;

КК — загальна кількість референтних країн, де зареєстрована оптово-відпускна ціна на торговельну назву препарату інсуліну, оптово-відпускна ціна якого розраховується;

Н_од — кількість одиниць первинних упаковок, що містяться у вторинній упаковці.

3. Перерахування встановлених у референтних країнах оптово-відпускних цін на лікарські засоби з іноземних валют у національну валюту України здійснюється з використанням офіційного обмінного курсу, встановленого Національним банком України на дату розрахунку.

4. Розрахунок референтної ціни повного відшкодування препаратів інсуліну іноземного виробництва здійснюється за такою формулою:

Де РЦ_ПВІ — референтна ціна повного відшкодування препаратів інсуліну іноземного виробництва за первинну упаковку;

Ц_ОВЦ — оптово-відпускна ціна, що дорівнює середньоарифметичному значенню оптово-відпускних цін торговельної назви препарату інсуліну у референтних країнах за первинну упаковку.

У разі відсутності оптово-відпускної ціни на препарат інсуліну в жодній з референтних країн Ц_ОВЦ дорівнює задекларованій оптово-відпускній ціні кожної торговельної назви препарату інсуліну/аналога інсуліну, внесеній до реєстру оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, за первинну упаковку;

Н_о — гранична постачальницько-збутова надбавка;

5. Розрахунок референтної ціни повного відшкодування препаратів інсуліну вітчизняного виробництва здійснюється на основі задекларованої оптово-відпускної ціни кожної торговельної назви препарату інсуліну / аналога інсуліну, внесеної до реєстру оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, з урахуванням надбавок та податків за такою формулою:

де РЦ_ПВВ — ціна повного відшкодування препаратів інсуліну вітчизняного виробництва за первинну упаковку;

Ц_ЗД — задекларована оптово-відпускна ціна за вторинну упаковку;

Н_од — кількість одиниць первинних упаковок, що містяться у вторинній упаковці;

Н_Р — гранична торговельна (роздрібна) надбавка;

ПДВ — податок на додану вартість.

6. Вид відшкодування (повне чи часткове) визначається належністю пацієнта до Переліку категорій хворих на діабет для відшкодування вартості препаратів інсуліну (додаток до Порядку відшкодування вартості препаратів інсуліну, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 2016 року № 239).

7. Порядок розрахунку референтної ціни часткового відшкодування такий:

1) усі препарати інсуліну, крім препаратів інсуліну людини у флаконах, розподіляються на групи за походженням, тривалістю їх дії (відповідно до анатомо-терапевтично-хімічної класифікації) та видом первинної упаковки:

аналоги інсуліну короткої дії;

аналоги інсуліну тривалої дії;

аналоги інсуліну комбіновані;

інсуліни людини короткої дії у картриджах;

інсуліни людини середньої дії у картриджах;

інсуліни людини комбіновані у картриджах;

2) розрахунок референтної ціни часткового відшкодування за первинну упаковку препарату інсуліну для кожної торговельної назви здійснюється за такою формулою:

де РЦ_чв — референтна ціна часткового відшкодування за первинну упаковку;

Ц_САМО — середньоарифметична оптово-відпускна ціна за міжнародну одиницю препарату інсуліну, розрахована відповідно до формули (5);

К_МО — кількість міжнародних одиниць у первинній упаковці препарату інсуліну;

Н_р — гранична торговельна (роздрібна) надбавка;

ПДВ — податок на додану вартість;

3) для формування референтної ціни часткового відшкодування для кожної групи препаратів інсуліну розраховується середньоарифметична оптово-відпускна ціна за міжнародну одиницю препарату. Розрахунок середньоарифметичної оптово-відпускної ціни за міжнародну одиницю препарату інсуліну для кожної окремої групи, визначеної у підпункті 1 цього пункту, здійснюється за такою формулою:

де Ц_САМО — середньоарифметична оптово-відпускна ціна міжнародної одиниці препарату інсуліну для окремої групи препаратів інсуліну, вказаної у підпункті 1 цього пункту;

Ц_{тн 1} — оптово-відпускна ціна за міжнародну одиницю препарату інсуліну 1 за торговельною назвою;

Ц_{тн 2} — оптово-відпускна ціна за міжнародну одиницю препарату інсуліну 2 за торговельною назвою;

Ц_{тн N} — оптово-відпускна ціна за міжнародну одиницю препарату інсуліну N за торговельною назвою;

N — кількість торговельних назв препаратів інсуліну у групі;

4) якщо розрахована за формулою (4) референтна ціна часткового відшкодування первинної упаковки торговельної назви препарату інсуліну вища або дорівнює референтній ціні повного відшкодування первинної упаковки торговельної назви препарату інсуліну, ціна часткового відшкодування не може бути вище 90% ціни повного відшкодування первинної упаковки торговельної назви препарату інсуліну;

5) сума доплати (співплатіж) пацієнтом розраховується за такою формулою:

де СД — сума доплати (співплатіж) пацієнтом за первинну упаковку;

РЦ_пв — референтна ціна повного відшкодування за первинну упаковку;

РЦ_чв — референтна ціна часткового відшкодування за первинну упаковку

8. За бажанням виробника/заявника ціна препарату інсуліну за торговельною назвою може бути зменшена, про що виробник/заявник письмово інформує МОЗ України протягом 10 робочих днів з дати оприлюднення реєстру референтних цін на препарати інсуліну за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Додаток 1
до Порядку розрахунку референтної
ціни (ціни відшкодування)
на препарати інсуліну
(пункт 2 розділу ІІ)

Аттестация врачей: правила и исключения

Атестація лікарів: правила та винятки

Сучасні алгоритми лікування ревматоїдного артриту

Квалификация и соответствие специалистов сферы здравоохранения требованиям профессиональных стандартов остаются объектом пристального контроля со стороны государства. Как не нарушить строгие правила?

Что необходимо для подтверждения соответствия врача квалификационным требованиям?

Соответствие таким требованиям подтверждают следующие документы: диплом государственного образца о медицинском образовании; сертификат врача-специалиста, выданный высшим медицинским учебным заведением, заведением последипломного образования III-IV уровней аккредитации; удостоверение о присвоении (подтверждении) соответствующей квалификационной категории по специальности. Специалисты, прошедшие специальную подготовку в учебных заведениях зарубежных государств, допускаются к профессиональной деятельности в Украине после проверки их квалификации. Приказом МОЗ от 19.08.1994 г. №118-с утвержден специальный Порядок допуска к медицинской и фармацевтической деятельности в Украине граждан, прошедших медицинскую или фармацевтическую подготовку в учебных заведениях зарубежных стран. Решение о предоставлении права на профессиональную деятельность в Украине таким лицам принимает Министерство здравоохранения.

На основании представленных документов определяются дополнительные условия, выполнение которых позволит установить соответствие уровня квалификации заявителя квалификационным требованиям. Дополнительными условиями для врачей могут быть: подготовка в интернатуре, на курсах специализации, стажировки с присвоением (подтверждением) звания врача-специалиста, легализация квалификационной категории. После выполнения заявителем дополнительных условий и ознакомления с соответствующими выводами комиссий МОЗ принимает решение о предоставлении права на профессиональную деятельность в Украине или об отказе.

Что изменилось после принятия нового Положения о порядке проведения аттестации врачей?

Основным нормативным актом, регулирующим порядок аттестации врачей, является Приказ МОЗ Украины от 19.12.1997 г. №359 «О дальнейшем усовершенствовании аттестации врачей». В 2016 году вступил в силу Приказ МОЗ от 02.10.2015 г. №650, которым утверждена новая редакция Положения о порядке проведения аттестации врачей. В частности, были несколько дополнены квалификационные характеристики категорий и перечень должностей, работа на которых засчитывается в стаж работы для аттестации на присвоение квалификационной категории по отдельным специальностям. Есть несколько видов аттестации врачей: на определение знаний и практических навыков с присвоением (подтверждением) звания «Врач-специалист», на присвоение квалификационной категории, а также на ее подтверждение. Первой подлежат лица, которые заканчивают обучение в интернатуре, и те, кто допущен к врачебной деятельности и прошел курсы специализации или стажировки. Аттестация с присвоением (подтверждением) звания «Врач-специалист» определенной врачебной специальности должна проходить до того, как лицо займет врачебную должность в учреждениях здравоохранения в соответствии со специальностью.

Срок действия сертификата — 5 лет, после чего нужно подтвердить звание «Врач-специалист», пройдя стажировку или аттестацию на квалификационную категорию. То есть врач имеет право работать по специальности без квалификационной категории, но при этом он должен каждые 5 лет проходить стажировку и подтверждать звание «Врач-специалист». При таких условиях ему устанавливается должностной оклад врача без квалификационной категории.

Врачи, которые в течение года после окончания 5-летнего срока с момента предыдущей аттестации не выразили желания пройти очередную аттестацию и не подали для этого документы или которым аттестационная комиссия отказала в присвоении (подтверждении) второй квалификационной категории, подлежат аттестации на определение знаний и практических навыков с подтверждением звания «Врач-специалист» после прохождения стажировки.

Лица, более трех лет не работавшие по конкретной врачебной специальности или не прошедшие аттестации на квалификационную категорию или те, кому было отказано в присвоении второй квалификационной категории, не могут заниматься врачебной деятельностью по этой специальности без предварительной стажировки. Лицо, которому по результатам аттестации на определение знаний и практических навыков отказано в присвоении (подтверждении) звания «Врач-специалист» по конкретной врачебной специальности, может занимать должность младшего специалиста с медицинским образованием.

Кто имеет право на освобождение от аттестации?

Законом Украины от 12.01.2012 г. № 4312-VI «О профессиональном развитии работников» предусмотрены категории работников, которые освобождаются от аттестации на подтверждение звания «Врач-специалист», а также от очередной аттестации (при наличии у них квалификационной категории). К такому перечню относятся лица, занимающие соответствующую должность менее одного года; одинокие матери или одинокие отцы, имеющие детей в возрасте до 14 лет; беременные и лица, находящиеся в отпуске по уходу за ребенком или ребенком-инвалидом, инвалидом детства. Срок их аттестации переносится на соответствующий период отпуска.

Какова процедура аттестации на присвоение квалификационной категории?

К аттестации на присвоение квалификационных категорий допускаются врачи-специалисты по врачебным специальностям, предусмотренным Перечнем врачебных должностей, которые работают по сертификату врача-специалиста и прошли перед аттестацией (в течение года) цикл обучения в заведении последипломного образования или на факультете последипломного образования. Путевку на такое обучение можно получить по представлению органа здравоохранения или по личному заявлению врача-специалиста.

Научно-педагогические работники кафедр высших медицинских учебных заведений, учреждений и факультетов последипломного образования освобождаются от предаттестационного цикла, если они аттестуются по профилю кафедры. Врачи-специалисты, которые окончили обучение в клинической ординатуре или аспирантуре и имеют необходимый стаж практической работы по определенной специальности, также допускаются к аттестации без прохождения предаттестационного цикла — в течение года после окончания учебы (они сдают только предаттестационный экзамен).

Всем врачам, успешно сдавшим экзамен по окончании предаттестационного цикла (или без его прохождения), выдается свидетельство с рекомендацией о присвоении соответствующей квалификационной категории. Тех, кто получил неудовлетворительную оценку на экзамене, допускают к сдаче повторного экзамена только после окончания нового предаттестационного цикла.

Врачи, желающие пройти аттестацию на присвоение квалификационной категории, подают в аттестационную комиссию (не позже чем за два месяца до начала ее работы) следующие документы:

• заявление в произвольной форме;
• отчет о профессиональной деятельности за последние три года, утвержденный руководителем учреждения, в котором врач работает (физические лица-предприниматели утверждают такой отчет лично);
• заполненный аттестационный лист;
• свидетельство высшего медицинского учебного заведения о сдаче экзамена по специальности после предаттестационного цикла;
• копии диплома, трудовой книжки, сертификата врача-специалиста или удостоверение о наличии квалификационной категории (если имеется).

Врачи, которые меняли место работы в течение последних 3 лет, подают отчеты со всех предыдущих мест работы за этот период.
Аттестационная комиссия принимает решение о присвоении врачу-специалисту квалификационной категории на основании документов и результатов собеседования. Квалификация врачей-специалистов определяется по трем квалификационным категориям в соответствии с имеющейся теоретической и практической подготовкой и необходимым стажем работы по специальности.

Состав аттестационной комиссии, формируемый из подкомиссий по профилю оказания медицинской и медико-профилактической помощи населению для собеседования с врачами, утверждается приказом органа здравоохранения, при котором она создается. Обновление состава аттестационных комиссий осуществляется ежегодно.

Срок аттестации врача может быть перенесен (не более чем на год) приказом соответствующего органа здравоохранения по представлению руководителя предприятия, учреждения, организации. Это может быть обусловлено производственной необходимостью или другими объективными причинами (состояние здоровья врача, перевод на должности врачей общей практики-семейной медицины и врачей по медицине неотложных состояний, в связи с реформированием системы первичной и экстренной медицинской помощи, в случае возникновения чрезвычайных ситуаций природного и техногенного характера, военных действий и т. п.).

Аттестация на подтверждение квалификационной категории проводится без собеседования с врачом на основании поданных документов. Лица, которым присвоена квалификационная категория, проходят аттестацию на ее подтверждение не реже одного раза в пять лет. По желанию врача аттестация на присвоение квалификационной категории может быть проведена досрочно, но не ранее чем через один год с даты предыдущей аттестации.

Аттестация осуществляется как по основному месту работы, так и по совместительству, по каждой специальности отдельно. При этом Постановлением Кабинета Министров Украины от 11.05.2011 г. №524 «Вопросы оплаты труда работников учреждений, заведений и организаций отдельных отраслей бюджетной сферы» предусмотрены дополнительные гарантии для таких лиц.

В частности, за медицинскими и фармацевтическими работниками государственных и коммунальных заведений (учреждений), направленными в учреждения последипломного образования для повышения квалификации, подготовки и переподготовки, сохраняется средняя заработная плата по каждому месту работы согласно законодательству. В случае направления на обучение работника-совместителя его работодатель должен издать приказ об освобождении от работы на период обучения с сохранением средней заработной платы (на основании копии направления на курсы. Возможности прохождения повышения квалификации и аттестации на совмещение профессий (должностей) действующим законодательством не предусмотрены.

Работа на каких должностях входит в необходимый стаж для аттестации на квалификационную категорию?

П. 9 раздела ІІІ Приказа МОЗ Украины №359 определено, что в такой стаж засчитываются периоды работы, обучение в интернатуре, магистратуре, клинической ординатуре и аспирантуре по соответствующей специальности, а также работа в органах здравоохранения, служба в Вооруженных Силах Украины и других военных формированиях.

В пп. 11-13 раздела IV приведен перечень должностей, занимание которых засчитывается в стаж работы для аттестации на присвоение квалификационных категорий по отдельным специальностям. В частности, врачам, которые аттестуются по специальности «Организация и управление здравоохранением», засчитываются периоды обучения в клинической ординатуре и аспирантуре по любой специальности. Для некоторых категорий специалистов к такому стажу засчитывается работа по другим специальностям. Например, период работы в должности врача-терапевта войдет в стаж для аттестации по специальностям «Гастроэнтерология», «Диетология», «Кардиология», «Ревматология», «Нефрология», «Пульмонология», «Гериатрия», «Аллергология», «Гематология», «Эндокринология», а в должности врача-педиатра — по специальностям «Неонатология», «Подростковая терапия», «Детская гастроэнтерология», «Детская кардиоревматология», «Детская пульмонология», «Детская аллергология», «Детская гематология», «Детская эндокринология», «Детская неврология», «Детская психиатрия», «Детская офтальмология», «Детская онкология» и «Детская нефрология».

В свое время реформирование здравоохранения предусматривало переквалификацию педиатров и терапевтов в семейных врачей. Может ли такой семейный врач вернуться в педиатрию и в дальнейшем осуществлять медицинскую практику по своей прежней специальности?

Приказом МОЗ Украины от 29.03.2002 г. №117 предусмотрено, что к работе на должностях врачей допускаются специалисты с полным высшим образованием по направлению «Медицина», которые имеют звание врача-специалиста по конкретной врачебной специальности, что подтверждается соответствующим сертификатом, или аттестованы по этой специальности с присвоением (подтверждением) квалификационной категории. Согласно Номенклатуре врачебных специальностей, утвержденной Приказом МОЗ Украины №359, специальности «Общая практика-семейная медицина», «Педиатрия» и «Терапия» являются отдельными видами специализации. Это означает, что аттестация и назначение (подтверждение) квалификационной категории по каждой из этих специальностей происходит отдельно.

При этом в абз. 10 п. 11 раздела IV настоящего Приказа указано: в стаж работы для аттестации по специальности «Общая практика-семейная медицина» засчитываются периоды работы на должностях врача-педиатра, врача-терапевта, врача-терапевта подросткового, врача-терапевта участкового, врача-педиатра участкового, врача-терапевта цехового врачебного участка, врача по судовой медицине, врача по медицине неотложных состояний. Лицам, назначенным на должности врачей общей практики-семейной медицины, квалификационная категория по специальности «Общая практика-семейная медицина» может быть присвоена после трех лет работы с учетом стажа и квалификационной категории по врачебным специальностям «Терапия», «Подростковая терапия», «Педиатрия», «Медицина неотложных состояний» и «Судовая медицина». Однако в стаж работы для аттестации по специальности «Педиатрия» и «Терапия» период работы в должности врача общей практики-семейной медицины не засчитывается.

Лицо с действующим сертификатом врача-специалиста по специальности «Педиатрия» или «Терапия» имеет право занимать соответствующие должности (педиатра, терапевта), в том числе заключать договоры на медицинское обслуживание населения, с последующим прохождением аттестации на подтверждение квалификационной категории.

Но если врач общей практики семейной медицины вернулся к работе в должности врача-педиатра или врача-терапевта, на которой не работал более трех лет, он имеет право осуществлять медицинскую практику только после стажировки и аттестации на подтверждение звания «Врач-специалист» по специальности «Педиатрия» или «Терапия». Перед направлением на стажировку его на это время зачисляют на должность врача-стажера с соответствующим должностным окладом, а после ее окончания врач проходит аттестацию на определение знаний и практических навыков согласно Приказу МОЗ Украины №359.

Каковы правовые последствия отказа врача от прохождения очередной аттестации?

Срок действия сертификата врача-специалиста по конкретной врачебной специальности — 5 лет, после чего необходимо подтвердить право работать по специальности в течение следующих 5 лет либо пройти аттестацию на квалификационную категорию или подтвердить звание врача-специалиста после стажировки. Вопрос о направлении на стажировку решается в течение года после окончания пятилетнего срока с момента предыдущей аттестации. Зачисление на должность «Врач-стажер» по определенной специальности осуществляется, если врач:

• в течение года после окончания пятилетнего срока с момента предыдущей аттестации с присвоением (подтверждением) аттестационной категории не изъявил желания аттестоваться и не подал документы на очередную аттестацию (кроме случаев, предусмотренных п. 2 р. IV);
• получил отказ аттестационной комиссии в присвоении (подтверждении) второй квалификационной категории (п. 1.10 Приказа №359);
• зачислен (переведен) на другую должность — до получения им сертификата врача-специалиста по соответствующей врачебной специальности (п. 1 Примечаний к разделам I, II Приказа МОЗ Украины от 25.12.1992 г. №195);
• не работал по конкретной врачебной специальности более трех лет (п. 1 Приказа МОЗ Украины от 17.03.1993 г. №48 «О порядке направления на стажировку врачей и их последующего допуска к врачебной деятельности»).

На период стажировки врача переводят на должность стажера с должностным окладом в размере, установленном для врачей-стажеров (п. 2.2.5 совместного Приказа Министерства труда и социальной политики и МОЗ Украины №308/519). С учетом требований Классификатора профессий ДК 003:2005 правильная формулировка названия должности врача-стажера включает название специализации, например: «Врач-стажер по педиатрии».

Порядок направления врачей на стажировку утвержден Приказом МОЗ Украины от 17.03.1993 г. №48 «О порядке направления на стажировку врачей и их последующего допуска к врачебной деятельности». Его осуществляет управление здравоохранения на срок от одного до шести месяцев (конкретный срок определяет в каждом отдельном случае орган здравоохранения). После прохождения стажировки (специализации) предусмотрена аттестация с присвоением звания специалиста по конкретной врачебной специальности.

В случае отказа от стажировки (специализации) врача-стажера могут перевести (с его согласия и в соответствии с требованиями Приказа МОЗ Украины №195) на должность младшего специалиста с медицинским образованием. Если он не согласится и на такие условия, тогда согласно КЗоТ Украины он будет уволен. В частности, п. 2 ст. 40 КЗоТ определяет условия досрочного расторжения трудового договора по инициативе собственника или уполномоченного им органа, в том числе и в случаях «выявленного несоответствия работника занимаемой должности или выполняемой работе вследствие недостаточной квалификации, препятствующей продолжению данной работы». А врач, который не прошел очередных этапов аттестации, не соответствует квалификационным требованиям и не имеет права занимать врачебные должности.

ПРИКАЗ МИНИСТЕРСТВА ЗДРАВООХРАНЕНИЯ УКРАИНЫ

от 14 февраля 2012 года №107

О внесении изменений в приказ Министерства здравоохранения Украины от 21.05.2007 №246

В соответствии со статьей 286 Гражданского кодекса Украины, статьей 39-1 Основ законодательства Украины о здравоохранении, статьей 11 Закона Украины «Об информации», и на выполнение протеста Генеральной прокуратуры Украины от 07.10.2011 №07/1/1-592 исх — 11 с целью приведения нормативно-правовых актов к требованиям действующего законодательства ПРИКАЗЫВАЮ:

1. Внести в приказ Министерства здравоохранения Украины от 21.05.2007 №246 «Об утверждении Порядка проведения медицинских осмотров работников определенных категорий», зарегистрированный в Министерстве юстиции Украины 23.07.2007 за №846/14113 (дальшеПриказ), такие изменения:

1.1. В преамбуле Приказа слова и цифры «постановлением Кабинета Министров Украины от 02.11.2006 №1542» заменить соответственно словами и цифрами «Указом Президента Украины от 13.04.2011 №467»;

1.2. Абзац второй пункта 2 Приказа исключить. В связи с этим абзац третий считать абзацем вторым.

2. Внести в Порядок проведения медицинских осмотров работников определенных категорий, утвержденный Приказом (дальше — Порядок), такие изменения:

2.1. Нумерацию разделов арабскими цифрами заменить нумерацией римскими цифрами.

2.2. В разделе ІІ:

пункт 2.1 изложить в такой редакции:

«2.1. Предварительный (периодические) медицинский осмотр работников проводится заведениями здравоохранения, которые отнесены ко второй, первой, высшей аккредитационной категории по результатам государственной аккредитации в соответствии с Порядком государственной аккредитации заведения здравоохранения, утвержденным постановлением Кабинета Министров Украины от 15.07.97 №765, а также специализированными заведениями здравоохранения, которые имеют право устанавливать окончательный диагноз относительно профессиональных заболеваний, перечень которых утвержден приказом МЗ Украины от 25.03.2003 №133, зарегистрированным в Министерстве юстиции Украины

10.04.2003 за №283/7604, высшими медицинскими учебными заведениями III — IV уровней аккредитации, которые имеют кафедры и курсы профессиональных заболеваний и проводят лабораторные, функциональные и другие исследования и оказывают медико-санитарную помощь по специальностями, которые предусмотрены приложениями 4 и 5 к пункту 2.6 данного Порядка»;

в подпункте 2.16:

в абзаце первом слова «и передаются в единую компьютерную базу данных района, города, области, государства (при наличии)» исключить;

в абзаце третьем слова «медицинского работника или, при его отсутствии, в отделе кадров на предприятии (по последнему месту работы)» заменить словами «заведении здравоохранения, которое проводит медицинский осмотр на основании заключенного договора с работодателем»;

абзац пятый изложить в такой редакции:

«В случае изменения места работы Карточка работника выдается работнику под подпись для прохождения медицинского осмотра по новому месту работы»;

Приказ моз 359 от 19121997

Приказ МЗ СССР № 386 от 18.04.1973 г.
Об утверждении расчетных норм времени на лабораторные клинико-диагностические анализы.

Приказ МЗ СССР № 960 от 15.10.1974 г.
Методические указания по применению унифицированных клинических лабораторных методов исследования.

Приказ МЗ СССР № 1253 от 30.12.1976 г.
О мерах по улучшению цитологической диагностики
злокачественных новообразований.

Приказ МЗ СССР № 1175 от 21.11.1979 г.
Об унификации клинических лабораторных методов
исследования.

Приказ МЗ СССР № 535 от 22.04.1985 г.
Об унификации микробиологических (бактериологических) методов исследования, применяемых в клинико-диагностических лабораториях лечебно- профилактических учреждений.

Приказ МЗ СССР № 545 от 23. 04.1985 г
О дальнейшем совершенствовании контроля качества
клинических лабораторных исследований.

Приказ МЗ СССР № 936 от 12.07.1985 г.
Об унификации клинических лабораторных методов исследований в диагностике гонореи и трихомоназа.

Приказ МЗ СССР № 868 от 19.06. 1986 г.
О совершенствовании централизации клинических лабораторных исследований.

Приказ МЗ СССР № 1570 от 04.12.1986 г.
Об улучшении выявления больных гонореей и трихомонадами в акушерских и гинекологических отделениях (палатах, кабинетах) женских консультаций и урологических кабинетов поликлиник.

Приказ МЗ Украины № 596 от 22.10.1986 г.
О мерах по организации борьбы с хламидиями,
микоплазменными и урогенитальными вирусными инфекциями.

Приказ МЗ СССР № 545 от 23.04.1988 г.
О дальнейшем совершенствовании контроля качества клинических лабораторных исследований.

Приказ МЗ УССР № 579 от 15.10.1986 г.
Об усилении борьбы с гельминтозом в УССР.

Приказ МЗ СССР № 408 от 12.07.1989 г.
О мерах по снижению заболеваемости вирусным гепатитом.

Приказ МЗ СССР № 171 от 27.04.1990 г
Об эпидемическом надзоре за малярией..

Наказ МОЗ України № 204 від 29.12.1992 р.
Про організацію лабораторної діагностики сифілісу в Україні.

Наказ МОЗ України № 208 від 30.12.1992 р.
Про заходи подальшого покращення і розвитку онкологічної допомоги населенню. ВИТЯГ.

Наказ МОЗ України № 192 від 03.08.1999 р.
Про заходи щодо покращення бактеріологічної діагностики дифтерії в Україні.

Наказ МОЗ України № 345 від 06.02.2002 р.
Про затвердження Інструкції з бактеріологічної діагностики туберкульозної інфекції.

Наказ МОЗ України № 71 від 22.02.2002 р.
Про затвердження Інструкції з організації роботи лабораторій діагностики ВІЛ-інфекції.

МЗ СССР
Применение расчетных норм времени на клинические лабораторные исследования (Методические указания). Москва, 1990 г.

Инструкция по применению унифицированных клинических лабораторных методов исследования. 06.14/9 от 14.05.1986 г.

Инструкция по мерах профилактики распространения инфекционных заболеваний при работе в клинико-диагностических лабораториях лечебно- профилактических учреждений. Утверждена МЗ СССР 17.01.1991 г.

Рекомендуемый перечень лабораторных исследований, приборов, оборудования и мединструментария для КДЛ за № 10-11/145 от 24.10.1989 г.

Вимоги до оснащення відділення (кабінету)

Наказ МОЗ України № 153 від 05.06.1998.
Про затвердження табелів оснащення виробами медичного призначення структурних підрозділів закладів охорони здоров’я. ВИТЯГ.

Наказ МОЗ України №146 від 23.10.1991р.
Про атестацію середніх медичних працівників. ВИТЯГ.
Із змінами внесеними згідно з наказом МОЗ України №39 від 01.02.2001 р.

Наказ МОЗ України № 48 від 17.03.1993 р.
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 квітня 1993 р.
Про порядок направлення на стажування лікарів ї їх наступного допуску до лікарської діяльності.

Наказ МОЗ України № 208 від 20.09.1993 р.
Про затвердження тимчасових кваліфікаційних характеристик фахівців з лікарських спеціальностей. ВИТЯГ.

Наказ МОЗ України № 118-с від 19.08.1994 р.
Про затвердження Порядку допуску до медичної і фармацевтичної діяльності в Україні громадян, які пройшли медичну чи фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн.
Із змінами, внесеними згідно з Наказом МОЗ № 28-О від 10.02.2000 р.

Наказ МОЗ України № 359 від 19.12.1997 р.
Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 1998 р. за № 14/2454
Про подальше удосконалення атестації лікарів.
Із змінами, внесеними згідно з Наказом МОЗ № 101 від 10.05.2000 р.

Кримінальний кодекс України

Розділ ІІ. Злочини проти життя та здоров’я особи. ВИТЯГ.

Наказ МОЗ України № 1 від 04.01.2001 р.
Про затвердження форм медичної облікової документації, що використовується в лабораторіях лікувально-профілактичних закладів.

Зразки форм первинної медичної облікової документації та інструкції по їх заповненню.

Врачи с крымскими документами не смогут пройти аттестацию — МОЗ

Украинское законодательство не признает документов, выданных на временно оккупированных территориях, поэтому справки из курсов в Крыму не признают

Крымские медики не смогут подтвердить свою медицинскую категорию справками о курсах повышения квалификации, выданными на территории аннексированного Крыма. Об этом сообщило в ответе на запрос Крым.Реалии Министерство здравоохранения.

Смотрите также: В КС поступили законопроекты об отмене депутатского иммунитета

В КСУ поступили законопроекты №6773 и №7203 об отмене депутатской неприкосновенности На рассмотрение Конституционного суда поступили от Верховной Рады оба законопроекта об отмене депутатской неприкосновенности. Соответствующая информация сегодня, 23 октября, опубликована на сайте суда. В КС поступили законопроекты №6773 и №7203, по которым суд должен сделать выводы. 19 октября законопроекты — от президента Петра Порошенко и второй, от группы депутатов — были направлены на рассмотрение суду.

В МОЗ пояснили, что согласно законодательству, любые документы, выданные органами на временно оккупированных территориях, не признаются действительными.

То есть медики из Крыма со справками, выданными там, не смогут пройти переаттестацию и получить документы украинского образца.

В начале февраля 2017 года в Крыму заявили об острой нехватке кадров в сфере медицины. Причиной называют низкие зарплаты.

Читайте также: Российские оккупанты признали: в Крыму не хватает врачей