Оскарження постанови суду

Порядок оскарження судових рішень по цивільним справам до апеляційного суду

Право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги та внесення на нього подання прокурором — це надана законом можливість на порушення функціональної діяльності суду апеляційної інстанції на новий (повторний) розгляд цивільної справи і перевірки постановлених по ній рішень і ухвал на відповідність їх вимогам законності і обгрунтованості.

Правом на подачу апеляційної скарги наділені сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а правом на внесення апеляційного подання — прокурор, який брав участь у розгляді справи (ст. 290 ЦПК).

Право апеляційного оскарження (Стаття 292 ЦПК України)

1. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

2. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 293 цього Кодексу.

Строки апеляційного оскарження ( Стаття 294 ЦПК України)

1. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

2. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

3. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Тобто , відповідност.ст. 294, 296 ЦПК України,апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов’язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених Цивільно-процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягомп’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд першої інстанції на наступний день після закінчення строку для подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду.

Співучасники і треті особи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали, подавши про це заяву, в межах строку на апеляційне оскарження, яка державним митом не оплачується (ст. 297 ЦПК). Тому право на апеляційне оскарження включає в себе також право на вступ до процесу по справі, розпочатому в апеляційній інстанції.

Реалізація права апеляційного оскарження обумовлена встановленими ст. 29 4 ЦПК процесуальними строками. Апеляційні скарги і апеляційні подання прокурором можуть бути подані протягом одного місяця з наступного дня після проголошення рішення. Додаткове рішення (ст. 2 20 ЦПК) може бути оскаржено у цей же строк, починаючи також з наступного дня його проголошення.

Пропущений строк на подачу апеляційної скарги, подання може бути поновлений судом на заяву особи, яка їх подала за наявності належних підстав. При їх відсутності — скарга, подання залишаються без розгляду.

Форма і зміст апеляційної скарги ( Стаття 295 ЦПК України)

1. Апеляційна скарга подається у письмовій формі.

2. В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подається скарга;

2) ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

3) ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження;

4) рішення або ухвала, що оскаржуються;

5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);

6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;

7) клопотання особи, яка подала скаргу;

8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

3. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи.

4. До апеляційної скарги, поданої представником, має бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавалися.

5. До апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Порядок ( ч.1 Стаття 296 ЦПК України)

1. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду (Стаття 293)

1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:

1) відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу;

2) забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову;

3) повернення заяви позивачеві (заявникові);

4) відмови у відкритті провадження у справі;

5) відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності;

6) передачі справи на розгляд іншому суду;

7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;

8) визнання мирової угоди за клопотанням сторін;

9) визначення розміру судових витрат;

10) внесення виправлень у рішення;

11) відмови ухвалити додаткове рішення;

12) роз’яснення рішення;

13) зупинення провадження у справі;

14) закриття провадження у справі;

15) залишення заяви без розгляду;

16) залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду;

17) відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами;

18) видачі дубліката виконавчого листа;

19) поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання;

20) відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;

21) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;

22) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;

23) примусового проникнення до житла;

24) звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках;

24-1) тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;

25) заміни сторони виконавчого провадження;

26) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

27) рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби;

28) повороту виконання рішення суду;

28-1) виправлення помилки у виконавчому листі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню;

29) відмови в поновленні втраченого судового провадження;

30) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника;

31) відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду;

32) повернення заяви про скасування рішення третейського суду;

33) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

2. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.

3. У разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 2, 7, 9, 18-30 частини першої цієї статті, до апеляційного суду передаються лише копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності апеляційний суд може витребувати також копії інших матеріалів справи.

4. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції не перешкоджає продовженню розгляду справи цим судом.

Згідно з ст.ст. 297, 298 ЦПК України,справа реєструється в апеляційному суді та не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу. Протягом трьох днів після надходження справи суддя-доповідач вирішує питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом.Про прийняття апеляційної скарги до розгляду або повернення скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу . Ухвалу судді про повернення апеляційної скарги може бути оскаржено в касаційному порядку.

Скарги, що подаються до суду у порядку їх надходження підлягають обов’язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, що здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день надходження. До автоматизованої системи документообігу суду в обов’язковому порядку вносяться: дата надходження документів, інформація про предмет спору та сторони у справі, прізвище працівника апарату суду, який здійснив реєстрацію, інформація про рух судових документів, дані про суддю, який розглядав справу, та інші дані, передбачені Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, що затверджується Радою суддів України за погодженням з Державною судовою адміністрацією України.

Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності , який ураховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішення для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом. Апеляційний суд не пізніше наступного дня після постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду надсилає копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані ними заперечення на апеляційну скаргу.

Після проведення підготовчих дій протягом десяти днів , суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка в разі необхідності вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій та призначення справи до розгляду.Справа має бути призначена до розгляду у розумний строк, але не пізніше семи днів після закінчення дій підготовки справи до розгляду.

Відповідно до ст. 303-1 ЦПК України , апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції — протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може подовжити строк розгляду справи, але не більш як на п’ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до ст.ст. 318, 319, 352 ЦПК України,якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в установлені цим Кодексом строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв’язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами цієї глави.

Залежно від обґрунтованості скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу відповідно до статті 307 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано рішення або ухвалу апеляційного суду.

Рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення. Після закінчення касаційного провадження справа протягом десяти днів повертається до суду, який її розглядав.

Порядок оскарження судових рішень

Згідно статті 185 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Ухвали судів першої інстанції можуть бути оскаржені окремо від постанови лише тому випадку, коли Кодекс адміністративного судочинства України прямо передбачає таку можливість оскарження. Тобто, у відповідній статті КАС України має міститись положення про те, що ухвала суду з того чи іншого питання може бути оскаржена. В іншому випадку, ухвали судів першої інстанції не підлягають оскарженню, а заперечення на них може бути включено до апеляційної скарги на постанову.

Судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення.

Апеляційна скарга на судові рішення судів першої інстанції може бути подана в межах строків, встановлених у статті 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п’ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Вимоги до змісту апеляційної скарги визначені у статті 187 Кодексу, відповідно до якої апеляційна скарга подається у письмовій формі.
В апеляційній скарзі зазначаються:
1) найменування адміністративного суду апеляційної інстанції, до якого подається скарга;
2) ім’я (найменування), поштова адреса особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції;
4) обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права;
5) у разі необхідності — клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про витребування нових доказів, про виклик свідків тощо;
6) перелік матеріалів, які додаються.
В апеляційній скарзі зазначається, чи бажає особа взяти участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, чи просить суд розглянути справу за її відсутності.
Якщо в апеляційній скарзі наводяться нові докази, які не були надані суду першої інстанції, то у ній зазначається причина, з якої ці докази не були надані.
Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження, якщо цей документ не подавався раніше. В апеляційній скарзі зазначається дата її подання.
До апеляційної скарги додаються її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. До апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Як оскаржити постанову суду про накладення адмінстягнення?

14.01.2016 5436 0 0

Постановами районного суду директор і бухгалтер підприємства притягуються до адміністративної відповідальності. Посадові особи вважають, що стягнення накладено необґрунтовано, і мають намір оскаржити ці постанови в апеляційному порядку. Як здійснити таке оскарження?

Директор і бухгалтер можуть оскаржити постанову місцевого (районного, районного в місті, міського або міськрайонного) суду про накладення адміністративного стягнення, подавши апеляційну скаргу (ст. 294 КУпАП):

1) самостійно;

2) за допомогою адвоката, повноваження якого повинні бути підтверджені (ст. 271 КУпАП):

  • або ордером і витягом із договору про надання правової допомоги, засвідченим підписами директора або бухгалтера і підписом адвоката,
  • або договором про надання правової допомоги,
  • або довіреністю органу (установи), уповноваженого надавати безплатну правову допомогу, якщо директор або бухгалтер має право на таку.
  • Апеляційна скарга на постанову про притягнення до адміністративної відповідальності (далі – скарга) подається до апеляційного суду через місцевий суд, що виніс оскаржувану постанову (ст. 294 КУпАП). Строк її подання – 10 днів із дня винесення місцевим судом оскаржуваної постанови.

    Постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після розгляду справи і протягом трьох днів має бути вручена або направлена директорові та бухгалтерові, стосовно яких вона винесена (ст. 285 КУпАП).

    Якщо така постанова вручена особі, притягнутій до адмінвідповідальності, без затримок, то проблем не буде. Наприклад, постанову винесено судом 25.12.15 р., отримано директором 28.12.15 р. Отже, у запасі ще 7 днів (до 04.01.16 р.) для підготовки і подання скарги.

    Але часто особи, до яких застосовуються заходи адміністративної відповідальності, стикаються із ситуацією, коли після оголошення суддею відповідної постанови, отримати протягом трьох днів повний її текст безпосередньо в суді не вдається. Спочатку секретар судді, посилаючись на участь у наступному судовому засіданні, не встигає видати прийняту постанову і пропонує отримати її протягом трьох днів у канцелярії суду. А там, у свою чергу, говорять, що видати таку постанову не можуть, оскільки сама справа про адміністративне правопорушення знаходиться ще в судді, який її розглядав. А через два–три дні з’ясовується, що працівники канцелярії суду вже направили постанову поштою, тому відмовляють у її повторній видачі. Таким чином, постанова, скоріше за все, буде отримана після закінчення 10-денного строку, установленого на апеляційне оскарження.

    У цій ситуації подати скаргу необхідно протягом 10 днів із дня отримання постанови про накладення адміністративного стягнення. Наприклад, постанову винесено судом 25.12.15 р., направлено 28.12.15 р. і отримано бухгалтером тільки 05.01.16 р. Тоді скаргу слід подати не пізніше 14.01.16 р.

    Оскільки строк подання скарги пропущено з поважної причини – постанову отримано після закінчення строку, установленого КУпАП для її оскарження, бухгалтерові разом зі скаргою потрібно подати клопотання про відновлення строку оскарження постанови (далі – клопотання). Інакше скарга буде повернена апеляційним судом без розгляду.

    Саме по собі подання клопотання не гарантує однозначного відновлення зазначеного строку апеляційним судом. Клопотання повинне бути обґрунтованим. Тобто в ньому повинні бути зазначені поважні причини, з яких бухгалтер не мав можливості своєчасно звернутися зі скаргою. Однією з таких причин є отримання повного тексту постанови про накладення адмінстягнення після закінчення встановленого строку апеляційного оскарження. До клопотання також потрібно додати документи, що підтверджують викладені в ній доводи (копію конверта, у якому було отримано оскаржувану постанову).

    Клопотання подається до того ж апеляційного суду, що й скарга. Щоб воно не загубилося, рекомендуємо зазначити його як додаток до скарги.

    Формулювання клопотання може бути таким (див. зразок 1):

    Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.15 р. на мене накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 163 4 КУпАП у вигляді штрафу. Зазначена постанова оголошена 25.12.15 р. в судовому засіданні, направлена мені 28.12.15 р. рекомендованим листом (зазначається його номер), що підтверджується відміткою поштового відділення на конверті. Постанову отримано мною 05.01.16 р., тобто наступного дня після закінчення 10-денного строку апеляційного оскарження, установленого ст. 294 КУпАП.

    До отримання цієї постанови на паперовому носії я не мала можливості повноцінно з нею ознайомитися і підготувати на неї апеляційну скаргу. У зв’язку із цим строк її оскарження був пропущений мною з поважної причини – цю постанову отримано мною після закінчення 10-денного строку апеляційного оскарження, установленого ст. 294 КУпАП.

    Виходячи з вищевикладеного і керуючись ст. 294 КУпАП, ПРОШУ:

    Відновити строк апеляційного оскарження постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.15 р., якою на мене накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

    Додаток: копія поштового конверта рекомендованого листа (зазначається номер листа).

    14.01.16 р. (підпис) Л. В. Давиденко

    Що стосується скарги, то КУпАП не встановлює конкретних вимог до її складання. Але, якщо ви вирішили підготувати її самостійно, не вдаючись до допомоги захисника (адвоката), рекомендуємо дотримуватися норм ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС).

    Такий висновок можна зробити за аналогією з вимогами ст. 288 КУпАП, що стосуються подання до місцевих судів скарг на постанови про накладення адміністративних стягнень, прийняті іншими органами (наприклад, органами ДФС).

    Такі скарги подаються, зокрема, до місцевих судів у порядку, визначеному КАС, з огляду на особливості, передбачені КУпАП. Тому цілком логічно при складанні скарги на постанову місцевого суду про накладення адмінстягнення керуватися загальними вимогами КАС, зважаючи на особливості, установлені КУпАП.

    Скарга подається у письмовій формі і повинна містити:

  • найменування суду, до якого вона подається;
  • П. І. Б. особи, яка подає скаргу;
  • постанову місцевого суду, яка оскаржується;
  • вимоги особи, яка подає скаргу;
  • обґрунтування вимог особи, яка подала скаргу (у чому полягає неправильність або неповнота встановлення обставин справи та/або неправильне застосування норм права);
  • перелік матеріалів, що додаються до скарги.
  • Скарга повинна бути підписана:

  • або апелянтом (директором чи бухгалтером, який подає скаргу),
  • або захисником (адвокатом), який діє від імені апелянта. У цьому випадку до скарги додаються документи, що підтверджують повноваження захисника (див. вище).
  • Подати скаргу можна двома способами:

  • або передати до канцелярії місцевого суду особисто чи через свого захисника (адвоката),
  • або направити поштою цінним листом з описом вкладення і повідомленням про вручення.
  • При поданні скарги сплата судового збору не передбачена ні нормами КУпАП, ні нормами Закону від 08.07.11 р. № 3674-VI.

    Щоб самостійно скласти таку скаргу, скористайтеся наведеним нижче зразком 2.

    Апеляційний суд Дніпропетровської області
    49000, м. Дніпропетровськ, вул. Харківська, 13

    Через: Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
    49000, м. Дніпропетровськ, вул. Новоселівська, 9

    Особа, що подає скаргу та щодо якої винесено оскаржувану постанову:
    Давиденко Лариса Володимирівна
    49000, м. Дніпропетровськ, вул. Малиновського, 556
    тел. 987-56-78, електронна пошта відсутня

    Оскаржується: постанова Амур-Нижньодніпровського районного суду
    м. Дніпропетровська від 25.12.15 р.

    Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.15 р. на мене, Давиденко Л. В., накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 163 4 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 85 грн.

    Указана постанова мотивується тим, що я, будучи головним бухгалтером товариства з обмеженою відповідальністю «Панорама», не відобразила у податкових розрахунках за формою № 1ДФ суми ПДФО, утримані при виплаті фізичним особам доходів у вигляді орендної плати за договорами оренди, укладеними між цими фізособами і ТОВ «Панорама».

    Цю постанову прийнято незаконно та необґрунтовано, унаслідок неправильного установлення обставин, які мають значення для справи.

    Неправильне установлення таких обставин обумовлене тим, що при прийнятті оскаржуваної постанови Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська дослідив лише акт, складений ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за результатами перевірки ТОВ «Панорама». У цьому акті вказувалося на те, що у податкових розрахунках за формою № 1ДФ не було відображено суми ПДФО, утримані при виплаті фізичним особам доходів у вигляді орендної плати за договорами оренди, укладеними між цими фізособами і ТОВ «Панорама», а також на те, що відповідальною особою за це порушення є саме я як головний бухгалтер цього товариства.

    Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно мене вищевказані податкові розрахунки Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська не вивчалися. Про те, що у матеріалах справи немає їх копій, я дізналася у процесі ознайомлення з матеріалами справи після прийняття цим судом оскаржуваної постанови.

    Під час апеляційного розгляду даної справи має бути установлено, що мною як головним бухгалтером ТОВ «Панорама» у податкових розрахунках за формою № 1ДФ суми ПДФО були відображені у повному обсязі при виплаті фізичним особам орендної плати за договорами оренди, укладеними між цими фізособами і ТОВ «Панорама», отже, й відсутність у моїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163 4 КУпАП.

    Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст. 247, 287–289, 294 КУпАП, ПРОШУ:

    Скасувати постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.15 р. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно мене, Давиденко Лариси Володимирівни, у зв’язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення.

    Додатки:

    копія постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.15 р.;

    клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вищевказаної постанови з додатками;

    Оскарження постанови суду

    Актуально

    Корисні посилання

    Адвокатам

    Інформаційний дайджест

    Оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення

    • Деталі Деталі Дата публікації: Понеділок, 18 вересня 2017, 12:37

      Право правопорушника на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення є важливою гарантією захисту прав людини та громадянина. Це дієвий засіб забезпечення законності та підстава для перевірки обґрунтованості прийнятих у справі рішень.

      Про те, як можна оскаржити постанову у справі про адміністративне правопорушення, детально консультують фахівці Костопільського бюро правової допомоги.

      Оскарження постанови сприяє найшвидшому виявленню та виправленню недоліків, які були допущені при розгляді справи, є певним контролем та перевіркою роботи органів, що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Під час розгляду скарги орган (посадова особа), який одержав скаргу, встановлює чи дійсно в діях особи, яка притягається до відповідальності, є склад правопорушення, чи правильно оформлено документи, чи не перевищив орган (посадова особа), який розглянув справу, свої повноваження тощо.

      Відповідно до статті 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), у справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; про закриття справи (постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення).

      Підставами для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення можуть бути:

    • неповне встановлення необхідних для вирішення справи обставин;
    • недоведеність встановлених обставин;
    • невідповідність висновків обставинам справи;
    • порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права;
    • у випадку, коли справа була розглянута неправомочним органом (посадовою особою), справа надсилається за належністю.
    • Стаття 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає, що постанову у справі про адміністративне правопорушення може оскаржити прокурор, особа, щодо якої її винесено, а також потерпілий. Окрім того, постанову адміністративної комісії можна оскаржити у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд; рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради – у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд; постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, – у вищий орган або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд.

      Постанова про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржена за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення.

      Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.

      Згідно з ч.4 статті 288 КУпАП особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

      Щодо строків оскарження, то скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, зафіксовані в автоматичному режимі, – протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного терміну з поважних причин цей термін за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлений органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

      Відповідно до статті 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення терміну оскарження цієї постанови, за винятком:

      • постанов про застосування попередження, передбаченого статтею 26 цього Кодексу;
      • постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі;
      • у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
      • Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, зафіксоване в автоматичному режимі, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.

        Постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення терміну на її оскарження, а у випадку такого оскарження – з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесене за наслідками розгляду справи по суті.

        Скарга на постанову у справі про адміністративне правопорушення розглядається правомочними органами (посадовими особами) в десятиденний термін з дня її надходження, якщо інше не встановлено законами України (стаття 292 КУпАП).

        Орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

        1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

        2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

        3) скасовує постанову і закриває справу;

        4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

        Якщо буде встановлено, що постанова винесена органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи) (ст. 293 КУпАП).

        Частиною 1 статті 294 КУпАП встановлено, шо постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування адміністративного арешту та арешту з утриманням на гауптвахті або постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 1853 КУпАП (Прояв неповаги до суду або Конституційного Суду України).

        Скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв’язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

        Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, провадиться в порядку, встановленому законом (ст.296 КупАП).

        Довідково . Рівненський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги знаходиться за адресою м. Рівне, вул. Кавказька, 7, тел. (0362) 26-08-40, 097-313-20-44. Телефон безкоштовної гарячої лінії 0 800 213 103 (цілодобово).

        Гощанське бюро правової допомоги: смт. Гоща, вул. Незалежності, 20, тел. (03650) 21-650.

        Дубенське бюро правової допомоги: м. Дубно, вул. Грушевського, 134, тел. (0365) 62-10-08.

        Здолбунівське бюро правової допомоги: м. Здолбунів, вул. Пушкіна, 44, тел. (03652) 20-808.

        Корецьке бюро правової допомоги: м. Корець, вул. Київська, 37, тел. (03651) 20-108.

        Костопільське бюро правової допомоги: м. Костопіль, вул. Сарненська, 24а, тел. (03657) 21-113.

        Млинівське бюро правової допомоги: смт Млинів, вул. Поліщука, 18, (поруч з центром зайнятості). Тел.: (03659) 6-50-75, (068) 371-11-42, (099) 168-51-93.

        Острозьке бюро правової допомоги: м. Острог, вул. Незалежності, 9, тел. (03654) 22-040.

        Радивилівське бюро правової допомоги: м. Радивилів, вул. Кременецька, 52. Тел.: (03633) 4-13-44, (068) 371-16-69, (099) 138-47-05.

        Рівненське бюро правової допомоги: м. Рівне, вул. Соборна, 195, (0362) 68-40-05.

        Довідка про результати вивчення та узагальнення практики розгляду справ за позовами фізичних осіб із приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності

        На виконання плану роботи Вищого адміністративного суду України на друге півріччя 2009 року другою судовою палатою спільно з управлінням узагальнення судової практики та судової статистики здійснено вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами справ за позовами фізичних осіб із приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

        1. Проблемні питання застосування норм процесуального права

        Вивчення судової практики показало, що судами в основному правильно вирішуються ці справи, із достатньою повнотою перевіряється законність постанов, прийнятих у справах про адміністративні правопорушення. Проте подекуди суди не враховують особливостей розгляду цієї категорії справ, а тому метою зазначеного дослідження є виявлення складних та спірних питань, які виникають у судовій практиці, вироблення пропозицій для забезпечення єдиного та правильного застосування законодавства.

        Об’єктом цього дослідження є судові рішення вказаної категорії справ та надана апеляційними адміністративними судами інформація про практику розв’язання спорів за позовами фізичних осіб про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

        Правопорушення та адміністративну відповідальність за їх вчинення визначено низкою нормативно-правових актів, серед яких кодифіковані законодавчі акти – Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), Митний кодекс України, які містять перелік діянь, класифікованих як правопорушення, та встановлюють порядок застосування адміністративних стягнень. Іншими кодифікованими законодавчими актами – Лісовим, Повітряним, Водним кодексами України – визначено загальнообов’язкові правила поведінки, які держава встановлює з метою дотримання режиму законності, захисту прав і свобод громадян, суспільних і державних інтересів, проте не встановлено адміністративних стягнень за порушення цих правил, що пояснює їх відсильний характер.

        Питання застосування адміністративних стягнень у певному виді суспільних відносин урегульовано також низкою законів України, серед яких закони України “Про правовий режим надзвичайного стану”, “Про боротьбу з корупцією”, “Про державну податкову службу в Україні”, “Про ветеринарну медицину”, “Про електроенергетику” тощо.

        1.1. Питання розмежування юрисдикції судів

        У процесі здійснення цього узагальнення виявлено, що в судовій практиці виникали ускладнення під час визначення судової юрисдикції щодо вирішення справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

        Суб’єктний склад учасників судового процесу у спорах зазначеної категорії становлять особи, до яких були застосовані адміністративні стягнення, та органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.

        За загальним правилом, визначеним статтею 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються:

        адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;

        виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад;

        районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями);

        органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

        Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення визначено статтями 218 – 24417 КУпАП.

        У свою чергу, на такі справи не поширюється компетенція адміністративних судів (пункт 3 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС)).

        Разом із тим статтею 287 КУпАП особі, щодо якої прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення, а також потерпілим надано право оскаржити її.

        Відповідно до частини другої зазначеної норми постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному КУпАП.

        Порядок оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, прийнятих іншими органами (посадовими особами), визначений статтею 288 КУпАП. Відповідно до цієї статті постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:

        постанову адміністративної комісії – у виконавчий комітет відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС, з особливостями, встановленими цим Кодексом;

        рішення виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради – у відповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС, з особливостями, встановленими цим Кодексом;

        постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення – у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

        Тобто, за змістом указаних правових норм, постанови про адміністративні правопорушення, прийняті судом, можуть бути оскаржені в порядку, визначеному КУпАП; для постанов, прийнятих іншими органами (посадовими особами), встановлено альтернативний порядок оскарження: або до виконкому відповідної ради, до відповідної ради, до вищестоящого органу (вищестоящої посадової особи), або до адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС.

        Як свідчать матеріали розглянутих судами справ, у судовій практиці траплялися випадки недотримання судами вимог КАС щодо юрисдикції справ досліджуваної категорії.

        Наприклад, закриваючи провадження у справах, суди виходили з того, що предметом спору у таких справах є накладення адміністративних стягнень, а тому відповідно до пункту 3 частини другої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів на ці спори не поширюється.

        Зазначені порушення норм процесуального права були підставою для скасування судових рішень.

        Прикладом є справа Миколаївського районного суду Львівської області за адміністративним позовом гр. І. до старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

        Ухвалою суду першої інстанції від 02.10.2007 відмовлено у відкритті провадження у справі з огляду на те, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень. Ураховуючи те, що позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

        Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008 рішення суду першої інстанції скасовано, а справу направлено до місцевого суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

        Суд апеляційної інстанції зазначив, що предметом оскарження у справі є рішення суб’єкта владних повноважень, ухвалене у справі про притягнення до адміністративної відповідальності гр. І., а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неналежність розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

        Іншим прикладом може слугувати справа за позовом гр. К. до начальника районного відділу земельних ресурсів Біляївського району Одеської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України (ухвала від 01.04.2009) зазначив, що згідно з частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

        Згідно з частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

        Відповідно до глави 17 Розділу ІІІ КУпАП до органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, належать, в тому числі, органи земельних ресурсів, які, згідно зі статтею 2381 КУпАП, розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства в галузі використання і охорони земель та порядку регулювання земельних відносин (статті 52, 53, 531, 532, 54, 55, 56, 1885 Кодексу), та вирішують питання про притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності і накладення адміністративного стягнення.

        З системного аналізу наведених норм слідує, що адміністративні суди дійсно не розглядають публічно-правові справи про адміністративні правопорушення, оскільки їх розглядають визначені Главою 17 Розділу ІІІ КУпАП органи, які приймають за результатами розгляду відповідні постанови.

        У свою чергу, статтею 287 КУпАП особі, щодо якої прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення, надано право оскаржити її.

        Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений статтею 288 КУпАП. Указаними правовими нормами особам, відносно яких прийнято постанову, надано право на її оскарження до вищого органу або районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

        А тому позовні вимоги щодо перевірки постанови про накладення адміністративного стягнення підлягають розглядові в суді, й суддя суду першої інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі.

        Аналізуючи порушене питання, слід звернути увагу судів на те, що у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому.

        Окремо слід звернути увагу на визначення юрисдикції справ стосовно оскарження постанов, прийнятих у справах про порушення митних правил, оскільки у процесі вивчення судової практики виявлено, що у судів виникали ускладнення при розмежуванні юрисдикції судів щодо вирішення таких справ.

        Розділом ХІХ Митного кодексу України визначено порядок провадження у справах про порушення митних правил, процесуальні дії та порядок їх проведення, оскарження постанов у справах про порушення митних правил.

        Відповідно до статті 386 цього Кодексу органами, уповноваженими розглядати справи про порушення митних правил, є митні органи та місцеві суди (судді) за місцем розташування митних органів, посадові особи яких здійснювали провадження у цих справах.

        Таким чином, справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності митних органів у справах про порушення митних правил, розгляд яких віднесено до компетенції митних органів, є адміністративними справами.
        У свою чергу спори з приводу рішень, дій чи бездіяльності митних органів у справах про порушення митних правил, розгляд яких віднесено до компетенції місцевих судів не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

        Як зазначив Верховний Суд України у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Прилуцький нафтоналив” до Чернігівської митниці (постанова від 10.03.2009) предметом спору у справі зазначено: визнання нечинним протоколу про порушення митних правил; визнання незаконними дій Чернігівської митниці щодо вилучення предмета правопорушення та зобов’язання Чернігівської митниці не вчиняти перешкод щодо переміщення через митний кордон України вилученого митниками вантажу.

        Закриваючи провадження у справі лише в частині спору щодо чинності протоколу про порушення митних правил, касаційний суд не врахував, що посадові особи Чернігівської митниці, складаючи протокол про порушення митних правил за ознаками статті 352 Митного кодексу України, затримуючи вантаж, що є безпосереднім предметом порушення митних правил, та перешкоджаючи тим самим переміщенню цього вантажу через митний кордон України, виконували не звичайні управлінські функції, а вчиняли процесуальні дії у справі про порушення митних правил.

        Згідно з частиною другою статті 386 Митного кодексу України справа про порушення митних правил, передбачених статтею 352 цього Кодексу, розглядається місцевим судом (суддею) за місцем розташування митного органу, посадові особи якого здійснювали провадження у ній.

        Відповідно до пункту 3 частини другої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про накладення адміністративних стягнень.

        Таким чином, провадження у справах про порушення митних правил, за які передбачена адміністративна відповідальність, розгляд справ про порушення митних правил, накладення адміністративних стягнень, оскарження постанов суду (судді) у справі про порушення митних правил здійснюються у порядку, передбаченому Митним кодексом України та КУпАП, і не належать до компетенції адміністративних судів.

        1.2. Строк звернення до суду

        Відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого зазначеним Кодексом або іншими законами. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду.

        У зв’язку з цим судам під час розгляду такої категорії справ слід застосовувати строки звернення до суду, встановлені статтею 289 КУпАП, тобто десять днів з дня винесення постанови.

        Для прикладу можна навести справу за позовом гр. К. до Хмельницького районного центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття про скасування рішення про накладення адміністративного стягнення та відшкодування моральної шкоди, в якій, переглядаючи рішення судів у касаційному порядку, Вищий адміністративний суд України (ухвала від 15.07.2009) зазначив таке.

        Зі змісту частини першої статті 99 КАС випливає, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Ця норма є бланкетною, її зміст говорить про те, що строк звернення до суду може бути встановлений іншим законом. Зі змісту частини другої цієї статті випливає, що цей строк для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи є річним, якщо не встановлено інше. Тобто в цьому випадку законодавець надав перевагу строку звернення до суду, встановленому іншим законом, а не КАС.

        За положеннями статті 289 КУпАП скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня прийняття постанови. Тобто цією нормою встановлено саме такий строк звернення до адміністративного суду в цій категорії справ, і застосування цього строку дозволяється за приписами статті 99 КАС.

        Лише пропущення встановленого десятиденного строку оскарження постанови не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

        Зокрема, Вищий адміністративний суд України у справі за позовом гр. К. про визнання дій начальника Криворізького міського управління у справах захисту прав споживачів такими, що не відповідають закону, та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (ухвала від 29.07.2009) зазначив, що, відмовляючи в задоволенні позову, виходячи із порядку застосування процесуальних строків, встановленого статтею 99 КАС та 10-денного строку оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 289 КУпАП, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач пропустив строк звернення з позовом до адміністративного суду і не довів поважності причин, які можуть бути підставою для його поновлення.

        Такий висновок є передчасним, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли його без з’ясування всіх обставин справи й перевірки обґрунтованості чи безпідставності позовних вимог, розглядаючи лише причини пропуску позивачем строку звернення з позовом до адміністративного суду, відмовив у задоволенні позовних вимог лише у зв’язку з пропуском такого строку.

        З огляду на викладене постанову Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.11.2006 та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 03.04.2007 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

        1.3. Склад суду

        Статтею 23 КАС встановлено, що всі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених цим Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

        Відповідно до пункту 2 частини першої статті 18 КАС місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
        З огляду на те, що такі справи підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам, їх слід вирішувати та розглядати одноособово.

        2. Підстави скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення

        При розв’язанні спорів за позовами на рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень суди відповідно до частини третьої статті 2 КАС повинні перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);
        5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

        2.1. Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

        При розгляді справ про оскарження постанов про адміністративні стягнення суд перевіряє, чи накладено стягнення правомочним органом. Перелік таких органів та їх компетенція визначені статтями 218 – 24417 КУпАП.

        Це питання вирішувалося адміністративними судами при розгляді справи за заявою прокурора Красилівського району до Красилівського районного центру зайнятості про визнання незаконним постанови про накладення адміністративного стягнення, в якій Вищий адміністративний суд України (ухвала від 17.03.2009) підтримав позицію судів попередніх інстанцій стосовно того, що директор Красилівського районного центру зайнятості відповідно до статті 2449 КУпАП не наділений повноваженнями застосовувати адміністративні стягнення.

        2.2. Суб’єкт правопорушення

        Під час призначення адміністративного стягнення суб’єкти владних повноважень не завжди повною мірою враховують особу правопорушника.

        Наприклад, у справі за позовом гр. Т. до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення Вищий адміністративний суд України (ухвала від 11.03.2009) дійшов висновку, що постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу на підставі частини першої статті 1641 КУпАП підлягає скасуванню, оскільки є неправомірною з огляду на те, що податковий орган не мав права застосовувати до фізичної особи, яка допустила порушення строків подання декларації про доходи, отримані від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності, відповідальність, визначену цією нормою Кодексу.

        Відповідальність, визначена статтею 1641 КУпАП, за неподання або несвоєчасне подання декларацій про доходи застосовується до фізичних осіб, які не мають статусу суб’єкта підприємницької діяльності, а є фізичними особами, які мають статус платника податку з доходів фізичних осіб і зобов’язані декларувати такі доходи згідно з вимогами законодавства.

        Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ.

        До “платників податку” відповідно до пункту 1.1 статті 1 цього Закону відносяться також і фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності.

        Підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

        Ще одним прикладом може бути справа за позовом гр. К. – головного бухгалтера Закритого акціонерного товариства “Кратон” до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

        Переглядаючи рішення судів у касаційному порядку, Вищий адміністративний суд України (ухвала від 14.10.2009) зазначив, що, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що згідно з наказом Закритого акціонерного товариства “Кратон” від 02.10.2006 позивач була прийнята на посаду головного бухгалтера за сумісництвом з 02.10.2006, а перевірка правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків Закритого акціонерного товариства “Кратон” проводилася відповідачем за період з 01.04.2001 по 30.09.2006. Позивач у вказаний період не виконувала обов’язки головного бухгалтера підприємства, тому не може нести відповідальності за їх неналежне виконання.

        2.3. Наслідки пропущення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП

        Аналіз справ досліджуваної категорії засвідчив, що однією з підстав скасування судами рішень про накладення адміністративних стягнень було закінчення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КпАП.

        В основному з цієї підстави скасовувалися постанови про накладення адміністративних стягнень у справах про порушення митних правил, а саме за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру. Доводи позивачів полягали у наявності порушень, зокрема строків притягнення до адміністративної відповідальності. Причиною виникнення таких спорів є різне розуміння сторонами природи цих строків. Митні органи вважають їх триваючими. Позивачі вважають, що правопорушення, які визначені у статті 355 Митного кодексу України (заявлення в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру або несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину), не можуть вважатися триваючими, оскільки заявлення будь-яких відомостей у митній декларації та надання митному органу документів здійснюється в певний час, а саме під час митного оформлення товарів, і повинно бути виявленим під час митного оформлення товарів.

        Вивчення судової практики показало, що суди виходять з того, що відповідно до статті 328 Митного кодексу України такі правопорушення не є триваючими, а адміністративні стягнення, накладені поза межами строку, передбаченого цією статтею, є неправомірними.

        Водночас окремі суди допускають помилки, закриваючи провадження у справах про порушення митних правил.

        Як зазначив Вищий адміністративний суд України у справі за позовом гр. С. до заступника начальника Донецької митниці про визнання незаконної постанови про порушення митних правил (ухвала від 12.03.2008), суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на приписи абзацу 3 частини другої статті 17 КАС і прийняли незаконне рішення щодо закриття провадження у справі про порушення митних правил за статтею 355 Митного кодексу України.

        Таким чином, адміністративні суди не наділені повноваженнями закривати провадження у справах про адміністративні правопорушення.

        Іншим прикладом скасування постанови про адміністративне стягнення з підстав пропущення строку для його застосування може слугувати справа за позовом суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, під час розгляду якої суди всіх інстанцій дійшли висновку, що адміністративне стягнення було застосовано до позивача з порушенням чинного законодавства.

        Як зазначив Вищий адміністративний суд України (ухвала від 19.03.2009), відповідно до пункту 7 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

        Згідно з частиною першою статті 38 зазначеного Кодексу адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

        Неналежне ведення обліку доходів та витрат позивачем у порушення пункту 19.1 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, що призвело до перекручення даних декларації за 2005 рік, було встановлено в акті перевірки від 16 червня 2006 року.

        22 серпня 2006 року начальник Луцької об’єднаної податкової інспекції прийняла постанову у справі про адміністративне правопорушення, яким притягнула суб’єкта підприємницької діяльності – фізичну особу до адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

        Таким чином, відповідач як орган, який згідно з частиною першою та частиною другою статті 2342 КУпАП має повноваження розглядати справи, зокрема про адміністративні правопорушення, пов’язані з ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 1641), та накладати відповідні адміністративні стягнення, пропустив двомісячний строк для накладення адміністративного стягнення.

        2.3. Законність притягнення до адміністративної відповідальності у справах вказаної категорії

        Розглядаючи справи цієї категорії суди, крім зазначеного вище повинні досліджувати такі обставини: чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи правильні висновки органу (посадової особи), який прийняв постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом’якшувальні обставини, майновий стан винного.

        Як свідчить аналіз судової практики, підставами скасування рішень про накладення адміністративних стягнень, здебільшого, було недотримання процедури розгляду справ про адміністративні правопорушення, а саме: несвоєчасне вручення або складання протоколів про адміністративні правопорушення, постанов про притягнення до адміністративної відповідальності; несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення; розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та інші.

        Судова практика містить випадки, коли всупереч вимогам статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складався взагалі або був складений за відсутності правопорушника.

        Так, у справі за позовом гр. Ф. до заступника начальника відділу земельних ресурсів Камінь-Каширського району Волинської області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення нечинною.

        Переглядаючи рішення суду першої інстанції (постанова Камінь-Каширського районного суду від 12.10.2007) в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції (постанова від 09.09.2008) зазначив, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, що спірну постанову прийнято за результатами розгляду відсутнього в матеріалах справи протоколу, а акт про проведення перевірки не може бути підставою для накладення штрафу.

        Ще одним прикладом може слугувати справа за позовом сільського голови с. Седнівка гр. К. до головного державного санітарного лікаря Устинівського району Кіровоградської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу відносно правопорушника (протокол про адміністративне правопорушення не складався). Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (постанова від 14.01.2009) дійшов висновку, що в постанові від 04.12.2007 суд першої інстанції помилково зазначив про відсутність доказів повідомлення гр. К. про розгляд його справи. Відповідачем надані докази, зокрема поштовий відбиток, що повідомлення про виклик на 30.07.2007 позивач отримав 14 і 24.07.2007.

        Водночас районний суд не звернув уваги на інші порушення КУпАП, допущені відповідачем, які призвели до незаконного притягнення гр. К. до адміністративної відповідальності.

        Відповідно до частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

        Відповідно до статті 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

        Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

        У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

        При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз’яснюються її права і обов’язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

        Таким чином, суд першої інстанції, задовольнивши позов, правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм права, а тому постанову суду першої інстанції було змінено.

        Отже, за відсутності протоколу про адміністративне правопорушення як доказу винуватості особи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

        Як зазначено вище, статтею 256 КУпАП визначено вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, проте при вивченні справ зазначеної категорії виявлено непоодинокі випадки, коли місцеві суди не звертали уваги на неналежне оформлення матеріалів справ про адміністративні правопорушення (протоколів, постанов), наслідком чого було скасування судових рішень.

        Зокрема, неправильно зазначались (або взагалі не зазначалися) місце, час та обставини вчинення адміністративного правопорушення; відсутні підписи правопорушника та свідків, їхня домашня адреса, інші відомості, що необхідні для прийняття законного й обґрунтованого рішення у справі; не зазначено всіх даних про особу, яка склала протокол про адміністративне правопорушення.

        Мали місце й факти, коли дані, зазначені у постановах у справах про адміністративні правопорушення, не відповідали фактичним обставинам справ.

        На продовження цієї теми необхідно звернути увагу на категорію справ за позовами власників (співвласників) транспортних засобів до органів (посадових осіб) Державної автомобільної інспекції України про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення за порушення Правил дорожнього руху, зафіксованих за допомогою вимірювача швидкості “Візир”.

        Як показав аналіз судової практики, такі справи в основному розглядаються місцевими загальними судами як адміністративними судами. Однак є випадки розгляду таких справ загальними судами за правилами КУпАП.

        Відповідно до статті 258 КУпАП посадові особи органів Державної автомобільної інспекції мають право застосовувати безпротокольну форму фіксації адміністративних правопорушень та розглядати справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у разі виявлення правопорушень у сфері дорожнього руху, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

        Водночас, за інформацією ДП “Укрметртестстандарт”, вимірювач швидкості “Візир” не належить до спеціальних технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, оскільки він має лише обмежені функції для автоматичного процесу вимірювань і не може працювати без участі оператора.
        У результаті вивчення судової практики встановлено, що суди в основному задовольняють позовні вимоги з огляду на те, що прилад “Візир” не є технічним засобом, який працює в автоматичному режимі, а постанови у справах про адміністративні правопорушення виносяться без складання протоколів та участі осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності.

        Як приклад, можна навести постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.06.2009, прийняту у справі за позовом до Управління ДАІ УМВС України в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, в якій суд зазначив, що у якості доказу вини до суду була надана постанова у справі про адміністративне правопорушення та копії фотографій, зафіксовані спеціальним приладом візуальної фіксації “Візир”, будь-які інші докази відсутні.

        Відповідно до статті 141 КУпАП у разі фіксації правопорушення працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

        Згідно зі статтею 8 Закону України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” інформація, яка є власністю держави, або інформація з обмеженим доступом (до якої відноситься і інформація, отримана за допомогою приладу “Візир”) повинна оброблятися в автоматизованій системі із застосуванням комплексної системи захисту інформації (КСЗІ) з підтвердженою відповідністю. Тобто перед застосуванням на території України “Візир” повинен був пройти державну експертизу в Держслужбі спецзв’язку і захисту інформації України.

        Прилад “Візир” не є автоматичним засобом фото — або відеофіксації, оскільки він знаходиться у співробітника Державної автомобільної інспекції, управляється ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, такі як швидкість, об’єкт зйомки, його режими і т. п).

        Суду не надано експертного висновку або сертифіката відповідності приладу “Візир”, тому будь-яка інформація з цього приладу враховуватися при розгляді справи не може.

        Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

        Отже, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення – скасуванню, оскільки суду не було надано доказів, які б підтвердили факт скоєння правопорушення.

        У переважній більшості випадків рішення судів цієї категорії справ у апеляційному порядку не оскаржуються.

        Ще однією підставою скасування постанов суб’єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності є неповне з’ясування обставин при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення.

        Як приклад, можна навести справу за позовом гр. А. до Управління Пенсійного фонду України у Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим.

        Вищий адміністративний суд України (ухвала від 25.03.2009), залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що гр. А. як головний бухгалтер СПК “Аграрний” 19.06.2006 в межах граничного строку перерахувала страхові внески підприємства до Пенсійного фонду.

        Однак у зв’язку з технічною помилкою банку зазначений платіж у п’ятницю 23 червня 2006 року в другій половині дня був повернутий СПК “Аграрний” і вдруге перерахований до Пенсійного фонду в понеділок 26 червня 2006 року.

        Таким чином, СПК “Аграрний” хоча й перерахував страхові внески за травень 2006 року з порушенням встановленого строку їх внесення до Пенсійного фонду, але прострочення сталося не з вини посадової особи підприємства – платника страхових внесків. Тому гр. А. як головний бухгалтер підприємства не може нести відповідальності за несвоєчасне перерахування відповідних коштів до Пенсійного фонду.
        За таких обставин суди правильно скасували постанову Управління Пенсійного фонду України у Красногвардійському районі, якою гр. А. неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності.

        Висновки

        Як свідчить практика, суди при розгляді справ зазначеної категорії в основному правильно застосовують норми чинного законодавства. Але поряд із цим, в окремих випадках, не завжди з’ясовують усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, допускають порушення норм матеріального та процесуального права.

        Відповідно до пункту 3 частини другої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень.

        Такі справи розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КУпАП.

        Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

        До правових актів індивідуальної дії належать також рішення (постанови) про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності, які прийняті суб’єктами владних повноважень (крім суду).

        Відповідно до припису пункту 2 частини першої статті 18 КАС, який кореспондується з положеннями пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП, оскарження рішень (постанов) суб’єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення здійснюється шляхом подання адміністративного позову до місцевого загального суду як адміністративного суду.

        Розглядаючи та вирішуючи справи зазначеної категорії, судам слід досліджувати питання щодо компетентності органу (посадової особи) розглядати конкретну справу та застосовувати той чи інший захід стягнення. Під час розгляду справ необхідно встановлювати наявність у діях особи, яку притягнено до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення, тобто об’єкта, суб’єкта, об’єктивної та суб’єктивної сторони. Необхідно враховувати, що обов’язковим є наявність вини особи в здійсненні адміністративного правопорушення.

        З цією метою суди повинні перевіряти законність та обґрунтованість складення протоколу, постанови та досліджувати, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи не пропущено строки, встановлені для розгляду справи та накладення адміністративного стягнення, чи виконано вимоги закону щодо обов’язкової присутності особи при розгляді її справи та своєчасного повідомлення цієї особи про місце та дату розгляду справи.

        Для правильного й однакового застосування законодавства під час розгляду та вирішення зазначеної категорії справ вважаємо за необхідне підготовлене узагальнення обговорити на засіданні другої судової палати, використати під час підготовки постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України та довести до відома суддів адміністративних судів.

        Суддя Вищого
        адміністративного суду України М. Смокович

        Начальник відділу узагальнення
        судової практики Н. Богданюк

        Головний консультант відділу
        узагальнення судової практики А. Калмиков

        Смотрите еще:

        • Цессия в силу закона Цессия в силу закона Законодательные акты, которые могут пригодиться при создании ТСЖ Переход прав кредитора к другому лицу на основании закона Права кредитора по обязательству переходят к другому лицу на основании закона и наступления […]
        • НалогиРу патент НОВЫЕ ФОРМЫ .РФ • Регистрация • Внесение изменений • Ликвидация Сайт используетгоссервисы: Необходимая при заполнении форм информация: Патент для ИП 2018, всё о патентной системе налогообложения, получаем патент самостоятельно, […]
        • Приказ минсельхоз от 11102010 345 Autouristi.ru Home Блог Приказ минсельхоз рф от 11102010 345 В соответствии со статьей 8 Федерального закона от 7 июля 2003 г. N 112-ФЗ «О личном подсобном хозяйстве» (Собрание законодательства Российской Федерации, 2003, N 28, […]
        • Фед закон 35 Федеральный закон от 29 июля 2017 года № 245-ФЗ "О внесении изменений в Федеральный закон "О связи" Документ является поправкой к Изменения и поправки Комментарии Российской Газеты Принят Государственной Думой 21 июля 2017 года Одобрен […]
        • В каких странах быстро получить гражданство Гражданство какой страны легче всего получить? Непрерывное проживание на территории Чехии в течение 5 лет. Бесплатная юридическая поддержка по телефону: Мск +7 (499) 938-51-06, СПб +7 (812) 425-68-47, РФ 8 (800) 350-83-26 (звонок […]
        • Зкд закон каменных джунглей дата выхода Закон каменных джунглей (ЗКД) 2 сезон 3, 4, 5 серия (27 03 2017) смотреть онлайн Дата выхода: 2017 Жанр: драма, криминал Продолжительность: 8 серий Режиссёр: Игорь Хомский, Иван Бурлаков В ролях: Аристарх Венес, Никита Павленко, Игорь […]
        • Сайт ичалковского районного суда Сайт ичалковского районного суда Понедельник-четвергс 08.30 до 17.30 пятницас 08.30 до 16.15 Обеденный перерывс 12.30 до 13.15 Выходные дни:суббота, воскресенье Приемная председателя суда Проняшина А.А.: (83433)2-14-17Приемная судьи […]
        • Детские пособия ощадбанк отзывы Получение детского пособия через Ощадбанк В Ощадбанк обращаются не только за зарплатой, пенсией, но и за выплатой социальной помощи. В эту категорию относят и «детские» пособия: выплаты при рождении ребенка, деньги матерям одиночкам и […]