Право й закон

Вчення про державу, право й закон Фоми Аквінського

Провідну роль у впровадженні в життя офіційної релігійної ідеології відіграв засновник теологічної школи томізму італієць Фома Аквінський (1225 чи 1226—1274).
Він піддав ретельному аналізові вчення Аристотеля і використав його в розробленні християнської державно-правової концепції. Основою його поглядів на державу став твір Аристотеля «Політика». Фома Аквінський поділяв думку Аристотеля про те, що людина є політичною істотою. Головним у природі людини є прагнення жити з іншими людьми для забезпечення своїх потреб. Наслідком цього прагнення і є держава. Вона має важливе значення в житті суспільства, оскільки її метою є «загальне благо».
Стосовно влади в державі Фома Аквінський, як і його попередники, стверджував, що вона від Бога, і радив беззастережно їй коритися.
Роль володаря в державі теолог порівнював із роллю Бога у світі. Він зазначав, що Бог, перше ніж керувати всесвітом, установлює відповідний порядок. Так і монарх насамперед установлює порядок в рамках держави, а потім здійснює правління. Монархія, на думку теолога, є найдосконалішою формою правління. За низкою ознак вона є усталенішою та надійнішою, ніж інші форми, а також здатною гарантувати щасливе життя.
Однією з таких ознак є те, що монархія за будовою схожа на всесвіт, що його створив Бог і править ним, як і монарх у своїх володіннях. Друга ознака і перевага монархії полягає в тому, що вона, як і людський організм, управляється одним центром — розумом, а тому виключає суперечки між учасниками правління, що точаться за аристократії, олігархії та демократії.
Водночас Фома Аквінський поділяв монархію на абсолютну і політичну. Останню теолог уважав прогресивнішою, оскільки влада в ній регламентується законом.
У своєму політико-правовому вченні теолог намагався обгрунтувати тезу про зверхність у суспільстві духовної влади над світською.
Аналізуючи світську владу, він дійшов висновку, що вона складається з трьох аспектів: сутності влади; форми влади (походження) і використання влади.
Сутність влади, або її першооснову, мислитель розглядав як установлений Богом порядок відносин панування й підкорення, в яких воля правителів приводить до руху підданих.
На відміну від сутності влади, її походження не завжди збігається з приписами Закону Божого, оскільки заволодіти владою люди можуть завдяки омані чи застосуванню сили.
І, нарешті, третій аспект — використання світської влади. Тут Фома Аквінський зазначив, що в житті має місце зловживання владою, несправедливе її використання, що теж порушує заповіти Бога.
З огляду на невідповідність світської влади настановам Бога на стадіях її походження й використання теолог зробив висновок, що вона не може претендувати на зверхність у суспільстві.
Єдиною, що відповідає заповітам Бога, є церковна влада. Тільки завдяки її намаганням у суспільстві може бути встановлена справедливість.
Свою правову концепцію Фома Аквінський будував з опертям на категорію справедливості.
Право, «за його вченням, — це дія справедливості у божественному порядку людського спілкування. Справедливість полягає в наданні кожному свого, що йому належить. Як і Аристотель, Фома Аквінський розрізняв два види справедливості: розподільну і порівняльну. Розподільна справедливість — це надання благ згідно з заслугами, а порівняльна — це дії на порівняння чого-небудь. Відповідно до цього існують і види права.
Якщо порівняння відбувається за внутрішньою природою речей, то це дія природного права; коли порівнюються дії (відновлюється справедливість) за людською волею — це позитивне (людське) право. Причому воля людини може робити правом тільки те, що відповідає природному праву.
Джерелом права є закон. Фома Аквінський стверджував, що існує злагоджена система, підпорядкована вічному законові. Вічний закон — це універсальні норми, загальні принципи божественного розуму, якими скеровується всесвіт, а всі інші закони випливають із нього. Передусім це природний закон, що являє собою відображення вічного закону в розумі людини. Цим законом керується людина у своїх прагненнях до продовження роду, самозбереження, пошуку істини.
Далі в системі законів теолога знаходиться позитивний (або людський) закон, що конкретизує природний закон і за допомогою сили і страху змушує людей досягти доброчесності й відмовитися від зла. Заслуговує на особливу увагу теза мислителя про те, що на відміну від природного закону, який поширюється на всіх людей, норми позитивного закону в різних країнах можуть суттєво різнитися. Але серед цих норм є багато й таких, що збігаються за змістом. Ці норми Фома Аквінський називав «правом народів», за допомогою якого повинні врегульовуватися міжнародні відносини.
Рівночасно християнський мислитель зазначав, що люди, через їхню розумову недосконалість, не можуть усвідомити сутності правди, а позитивний закон, прийнятий ними, теж не завжди може відновити порушену справедливість. У цих випадках правда може бути відновлена завдяки Законові Божому (Святому Письму), який є критерієм істинної справедливості.
Тут же теолог зробив спробу розмежувати соціальну роль і призначення божественного і позитивного законів, підкресливши непересічне значення першого з них.
Якщо позитивний закон регулює лише відносини людей у суспільстві, тобто зовнішній бік життя, то божественний закон визначає кінцеву мету людського буття, скеровує душевний рух і прагнення людей.
Система державно-правових ідей Фоми Аквінського набула значного розголосу і завдяки церкві стала основою течії томізму і неотомізму в пізніші часи.
Заради об’єктивності необхідно зазначити, що в цього видатного теолога було багато опонентів, яких офіційна церква називала єретиками.
Останні вважали, що церква спотворила істинне вчення християнства, порушила його демократичні засади, сприяла соціальній нерівності у суспільстві; а втім, вони разом із церквою заперечували також державу з її політичними інститутами, пропонували новий устрій суспільства на засадах ранньохристиянських цінностей.

Бесплатное межевание земельного участка в 2018 по новому закону

Российская государственная система работает над уточнением информации об имеющихся природных ресурсах. В рамках мероприятий с 2016 года каждому собственнику предложено провести межевание земельного участка бесплатно. Что это означает, зачем нужно и куда обращаться? Давайте разберемся.

Суть мероприятия и законодательная основа

Вся точная информация о землях сводится в кадастр. Таким словом называют реестр сведений о наделах, выданные гражданам и юрлицам, в то же время – это госорган, занимающийся формированием перечня. Только называется он Единым госреестром недвижимости. В его компетенцию входит:

  • создание точного плана земельных наделов;
  • формализация документации об участках;
  • сбор статистической информации и иное.
  • Однако, бесплатное межевание земельного участка собственнику предлагается не только для того, чтобы государство смогло внести данные в реестр. Это необходимо и самим владельцам угодий. Суть межевания состоит в следующем:

  • на плане определяются координаты границ наделов;
  • они переносятся на натуру и фиксируются специальными знаками.
  • В результате собственники получают документ о своих владениях, опротестовать который довольно сложно. Надел после этого можно продать, подарить, оставить в наследство, не переживая, что его площадь кто-то изменит.

    Таким образом, межевание земельного участка – это способ закрепления права собственности. Сейчас провести мероприятие предлагается бесплатно. Новый закон закрепил это правило на 2018 год и последующие.

    Деятельность кадастрового госоргана осуществляется на основании закона № 221- ФЗ. Принят он еще в 2007 году. В 2015 году был принят закон № 218, который изменил процедуру работы кадастровых организаций. Им в правовое поле введено понятие реестра госрегистрации недвижимости. Таким образом, с 2016 года для граждан изменился порядок владения землей:

    1. Возникла обязанность провести межевание до 2018 года. Иначе нельзя будет заключать возмездные (продажа) или безвозмездные (к примеру, дарение) сделки с недвижимостью.
    2. Данная обязанность не является строгой. Если человек не торопится избавиться от надела, то вполне может подождать. Наказаний за отсутствие документации о межевом разграничении не предусмотрено.
    3. Кроме того, законодатель возложил обязанность по уточнению границ на муниципальные органы. Вместе с полномочиями администрациям предоставляется финансирование.
    4. Собственник получил возможность провести законодательно обязательное размежевание земельного участка в 2018 году (и последующих) без внесения платы, за деньги местного бюджета. Нужно только подождать, когда муниципальное руководство даст старт соответствующим мероприятиям.

      Инженерно-технические работы по определению точных координат границ наделов и нанесению их на натуру занимаются частные кадастровые компании. Собственник должен инициативно заказать их услуги.

      Процедура формализации межевых границ надела сводится к сбору необходимой документации:

    5. С бумагами нужно обратиться в выбранное кадастровое бюро. Желательно поинтересоваться его правоустанавливающей документацией заранее. Ведь согласно новому правилу, юридическую силу имеют документы, выданные лицензированным предприятием.
    6. С организацией заключается договор. При этом стоит учитывать, что придется внести деньги за проведение инженерно-технических мероприятий.
    7. Подсказка тем, кто интересуется, как сделать межевание земельного участка, находящегося в собственности, бесплатно: обращайтесь в муниципалитет либо читайте местную прессу. Когда госорган начнет мероприятия по межеванию, собственники будут освобождены от внесения платы за услуги (их возьмет на себя бюджет).

    8. Кадастровая организация проводит работы, согласно договору. Это занимает определенное время, зависящее от размера надела и нагрузки самой компании. По результатам деятельности кадастрового бюро на руки клиенту выдается план.
    9. На основании плана производится учет дачного участка или иного надела. Данный этап не требует затрат, так как по закону услуга предоставляется безвозмездно.
    10. Полученный кадастровый паспорт является основанием для регистрации права собственности на надел.

    Подсказка: полный цикл оформления земли затянется надолго. Тем, кто желает сэкономить время, следует обращаться в компанию, специализирующуюся на данной услуге.

    Какие трудности возникают при оформлении документации

    Существует целый ряд тонкостей, связанных с вопросами межевания. Первая из них – это необходимость согласовывать свои действия с муниципальными властями. Гражданам приходится ждать, когда стартуют соответствующие мероприятия. А начало работ зависит от финансирования. Здесь проще всего сходить в администрацию и проконсультироваться. План работ должен быть обнародован (если принят).

    Некоторые собственники не ждут казенных финансов и заказывают межевание за свой счет. Следует понимать, что услуги кадастровых бюро недешевы.

    Есть более серьезное препятствие на пути оформления собственности. Оно связано с необходимостью предоставления документа, подтверждающего право на надел. А ведь часть участков выделялась людям еще в СССР. Не у всех остались бумаги того времени.

    Подсказка: если нет никаких документов, но известно, как земля была передана нынешнему владельцу, закажите архивную справку.

    Следующая сложность связана с выбором исполнителя для проекта. Предложений на рынке довольно много. Заключение же договора с нелицензированной организацией чревато потерей средств и времени.

    221-й закон определяет требования к организациям, предоставляющим услуги по межеванию. Желательно проверить контрагента на соответствие им. Нормы законодательного акта таковы:

  • Кадастровый инженер должен иметь в наличии квалификационный аттестат. Причем действующий на момент выполнения работ.
  • Кроме того, специалист обязан присоединиться к саморегулируемой организации инженеров данной квалификации.
  • У него должен быть договора обязательного страхования ответственности.
  • Подсказка: все специалисты должной квалификации внесены в перечень, располагающийся на официальном портале Росреестра.

    Таким образом, для проверки квалификации специалиста достаточно зайти на сайт и набрать фамилию в поисковике. Портал сообщит не только информацию об имеющихся у него документах. В реестре собираются сведения о результатах деятельности кадастровых инженеров. А это и есть показатель квалификации. Чем больше отказов принято при регистрации наделов по документам данного специалиста, тем меньше причин полагаться на его услуги.

    Можно ли увеличить надел

    В законодательстве есть пункт, теоретически позволяющий при уточнении границ прирезать кусочек «ничейной» земли. Осуществляется такое мероприятие по решению муниципальных властей. Увеличивать площадь разрешено на величину изначально зарегистрированного участка. То есть, если было шесть соток, то из них можно сделать не более двенадцати.

    На практике увеличение территории собственности оформить крайне сложно. Это возможно в местности, где нет соседей-собственников, защищающих свои угодья. Но и в таком случае требуется разрешение властей. А они выдавать его не торопятся.

    Право й закон

    Головна Право Цивільне право. Том 1

    Авторське право і суміжні права

    Поняття авторського права

    Авторське право в об’єктивному розумінні являє собою сукупність правових норм, що регулюють коло суспільних відносин зі створення та використання творів науки, літератури і мистецтва.

    Авторське право в суб’єктивному розумінні — це особисті немайнові та майнові права, які виникають у автора у зв’язку зі створенням ним твору і охороняються законом.

    Об’єктом авторсько-правових відносин є нематеріальне благо у вигляді продукту духовної творчості, а саме твори науки, літератури, мистецтва.

    Для інституту авторського права характерний принцип незастосування будь-якої формальності для виникнення правової охорони прав на твір. Цей принцип закріплений у ч. 2 ст. 433 ЦК, а також у ст. 11 Закону «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон) і означає, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для його виникнення і здійснення не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також додержання будь-яких інших процедур. Особа, яка є творцем, вправі спеціальним знаком охорони сповістити про наявність у неї авторських прав і не повинна доводити їх належність, оскільки законом передбачена презумпція авторства особи, яка зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Обов’язок підтвердження належності прав може бути покладено на неї лише у ході судового провадження у разі оспорювання цього факту іншою особою.

    Об’єкти та суб’єкти авторського права

    Об’єкти авторського права

    До об’єктів авторського права ст. 433 ЦК та ст. 8 Закону відносять твори у галузі науки, літератури і мистецтва. Законодавство пропонує досить широкий перелік різноманітних за характером творчості та формою вираження творів, яким надається охорона. Однак він не є вичерпним, що дає змогу надавати охорону тим об’єктам, які виникатимуть у майбутньому завдяки розвитку науки, культури і техніки та будуть відповідати загальним ознакам твору. У науковій літературі авторські твори часто класифікують за їх змістом. Якщо твір являє собою систему понять, — це науковий твір, а якщо — систему образів, — це твір художній. Останні, у свою чергу, поділяються на твори літератури (белетристичні, публіцистичні, драматичні та ін.), музичні та музично-драматичні твори, аудіовізуальні, твори образотворчого мистецтва, твори хореографії та пантоміми, твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; твори ужиткового мистецтва, фотографічні твори. Також закон надає охорону таким творам, як комп’ютерні програми та бази даних, які можуть містити елементи наукового та інформаційного характеру. За своєю формою наукові та художні твори можуть бути письмовими (книги, брошури, статті), усними (виступи, лекції, промови, проповіді), у вигляді картин, зображень, ілюстрацій, карт, планів, креслень, ескізів, пластичних форм (декорації, макети). Причому охороні підлягають твори незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети, незалежно від ступеня їх завершеності, а також факту їх оприлюднення.

    Необхідною умовою авторсько-правової охорони є ознаки, яким повинен відповідати будь-який твір. До таких ознак належать: творчий характер результату діяльності людини та об’єктивна форма вираження твору.

    Творчість визначається як сфера духовного виробництва, інтелектуальна діяльність людини, яка характеризується певними якостями. Продукт творчості — це результат відображення у свідомості людини оточуючої її об’єктивної дійсності. Творчість — складний процес, який зумовлюється індивідуальними здібностями творця, умовами, за яких він творить, метою, яку він перед собою поставив, та іншими факторами. Творчість породжує щось якісно нове і таке, що відрізняється неповторністю, оригінальністю та унікальністю’.

    Твір повинен мати зовнішню об’єктивну форму вираження та існувати самостійно від автора2. Під об’єктивною формою твору розуміється форма, яка робить твір не просто доступним для сприйняття інших людей, а й відтворюваним1.

    Разом з тим авторське право охороняє не відокремлений зміст твору, не його відокремлену форму, а твір як єдність форми і змісту. Охорона надається твору в цілому як результату творчої діяльності, але насамперед у зв’язку з його формою, яка дозволяє відокремити твір за зовнішніми ознаками2. Однаковими думками, ідеями, інформацією можуть володіти різні люди, але форма їх вираження завжди буде відрізнятися та залежати від індивідуальних інтелектуальних та психологічних якостей автора. Тому завданням авторського права є охорона індивідуальної, творчо створеної форми вираження ідей, думок, образів і понять. Частиною 3 ст. 8 Закону передбачено, що правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

    У процесі творчої діяльності можуть створюватися не тільки абсолютно нові твори, а й творчі переробки вже існуючих. Це можуть бути сценарії, створені на базі літературного твору, або аранжування чи оркестровки музичного твору, тексти перекладів тощо. Якщо новий творчий продукт містить елементи іншого твору, що охороняється, але сам є результатом творчої праці зі створення нової форми, такий об’єкт називається похідним або залежним. Похідні твори охороняються авторським правом як окремі творчі результати, але за умови, що вони були створені без порушення авторського права осіб, чиї твори були використані для творчої переробки, тобто за згодою останніх.

    До об’єктів авторського права належать складені твори — різноманітні збірники, якщо вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням певного матеріалу (збірники творів, обробок фольклору, енциклопедії, словники, антології, газети, журнали та інші періодичні видання). При цьому умовою охорони є дотримання авторських прав на твори, що увійшли до них як складові частини. Авторські права упорядника поширюються на новий складений твір у цілому та не охоплюють самі твори, дані чи інформацію, що становлять його зміст. Тому автори окремих об’єктів, включених до складеного твору, мають право використовувати їх незалежно від усього збірника, якщо інше не передбачено авторським договором з його упорядником. Зокрема, вони вправі надавати дозвіл на підбір та розташування їх творів іншим упорядникам.

    До складених творів належать компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності. Згідно зі ст. 433 ЦК творча компіляція даних охороняється як така, тому ця охорона не поширюється на матеріал, що є складовим компіляції. Останній може бути самостійним об’єктом авторського або іншого інтелектуального права особи, яка створила чи придбала певну інформацію. Авторське право на бази даних не повинно зачіпати прав інших осіб на матеріал цієї бази. Тому створення і подальше її використання має відбуватися тільки за згодою правоволодільців об’єктів, що компілюються з певною метою.

    Авторське право охороняє не тільки твір у цілому, а й будь-яку його частину, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальну назву твору.

    Не визнаються об’єктами авторського права, згідно зі ст. 434 ЦК та ст. 10 Закону: а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації: б) твори народної творчості (фольклор) — приказки, частівки, танці, художні промисли, народні костюми, тощо; в) видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади; г) державні символи України, державні нагороди, символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань, символіка територіальних громад, символи та знаки підприємств, установ та організацій, але після їх офіційного затвердження (флаги, герби, гімни, ордени); д) грошові знаки; є) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право (своєрідне право, право особливого роду).

    Суб’єкти авторського права

    Відповідно до ст. 7 Закону суб’єктами авторського права є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права. Автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір, тобто безпосередній створювач твору (ст. 1 Закону).

    При створенні твору спільною творчою працею кількох осіб первинні авторські права виникають у них одночасно і вони визнаються згідно зі ст. 436 ЦК та ст. 13 Закону співавторами. Авторське право на створений у співавторстві твір належить їм спільно. Визначальними ознаками співавторства є, по-перше, сумісна творча праця і творчий внесок кожного зі співавторів. Не визнається співавторством допомога технічного, організаційного, фінансового характеру. Другою ознакою співавторства є створення єдиного цілісного результату спільної творчої праці. Для нього характерним є те, що виключення окремих частин твору, що створювалися різними авторами, або взагалі неможливе з причин їх тісної взаємопов’язаності, або фізично можливе, але тягне за собою неможливість використання твору як єдиного цілого, призводить до втрати твором первісного значення. Співавторство може бути двох видів — подільне та неподільне. Неподільне співавторство має місце, коли твір утворює одне нерозривне ціле, тому що він або спочатку до кінця створювався спільно поєднаними діями кількох осіб, або його частини, що були створені різними авторами, не мають самостійного значення. Подільне співавторство характеризується тим, що твір складається із частин, створених різними авторами, і кожна з них має самостійне значення та може використовуватися відокремлено від твору в цілому. Співавторам спільно належить право на використання твору в цілому. Тому його використання іншими особами потребує згоди кожного співавтора та кожен з них має право на отримання за це винагороди. Відносини між самими співавторами мають узгоджуватися у договорі між ними. Якщо твір був створений у неподільному співавторстві, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на використання або зміну твору. Подільне співавторство дає право кожному співавтору використовувати свою частину на власний розсуд, якщо між собою вони не домовились про заборону таких дій. Авторська винагорода за використання належить їм у рівних частках.

    До первинних суб’єктів слід віднести також роботодавця, якому належать майнові права на службовий твір. Останнім є той, що створений у порядку виконання службового завдання або трудової функції.

    До похідних суб’єктів належать набувачі авторських прав на твори: особи, які уклали з автором авторський договір; спадкоємці, до яких майнові права перейшли у спадщину, а також інші особи — правонаступники.

    06 лютого 2018 року ВРУ прийняла довгоочікуваний Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (Закон). Закон набере чинності всього через три місяці з дня опублікування (за винятком лише одного з пунктів), а отже уже зовсім скоро ТОВ працюватимуть по-новому. Пропонуємо розглянути основні новели Закону та розібратись, наскільки він змінить життя українського бізнесу.

    Корпоративні договори

    Здається, що вже всі втомилися від понад 9-місячного очікування підписання Президентом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо корпоративних договорів» (Проект №4470), який передбачав появу в Україні корпоративних договорів. На щастя, певні положення було продубльовано в Законі України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Тож, за умови набрання ним чинності, ми все ж отримаємо можливість укладення корпоративних договорів. Нагадаємо, що такі договори можуть встановлювати порядок реалізації учасниками своїх прав та обов’язків, зокрема, визначати порядок голосування з тих чи інших питань. Для реалізації прав та інтересів сторін такого корпоративного договору законодавець передбачив можливість видачі безвідкличної довіреності. З мінусів – у випадку порушення інтересів однієї зі сторін договору, єдиним засобом правового захисту залишається суд.

    Збираємось та голосуємо по-новому

    Нагадаємо, що наразі Закон України «Про господарські товариства» передбачає лише просту (50%+1 голосів від кількості голосів учасників, присутніх на зборах) та кваліфіковану (50%+1 голосів від загальної кількості голосів усіх учасників) більшість. На відміну від цього, Закон передбачає три категорії питань, прийняття рішень з яких вимагає різної кількості голосів:

    • більшість (50%+1 голосів від загальної кількості голосів усіх учасників);
    • ¾ голосів від загальної кількості голосів усіх учасників, та
    • одностайне голосування, що вимагається, наприклад, при оцінці негрошового вкладу учасника, перерозподілу часток між учасниками та ін.
    • При цьому учасники можуть самостійно встановлювати більшу чи меншу кількість голосів, необхідних для прийняття рішення з того чи іншого питання (але не менше вказаної більшості та за винятком питань, що потребують одностайного голосування).

      Окреме питання – проведення зборів. Закон передбачає можливість внесення учасниками пропозицій до порядку денного, а також прийняття рішень з питань, не передбачених порядком. Чітко визначено, що протокол зборів підписується головою зборів (або іншою особою, уповноваженою зборами). А якщо у ТОВ один учасник, то рішення приймаються таким учасником одноособово та оформляються письмово. Ну і ще одна новела зі сфери проведення загальних зборів – відсутність поняття кворуму.

      Статутний капітал: його формування та зміна розміру

      Тепер при створенні нового ТОВ учасники будуть зобов’язані сформувати статутний капітал товариства у повному обсязі протягом 6 місяців з дати державної реєстрації, якщо інше не встановлено статутом (сьогодні цей строк – 1 рік). Важливо, що Закон також нарешті скасовує заборону на конвертацію заборгованості у частку у статутному капіталі ТОВ (debt toequity swap).

      Крім того, Закон передбачає можливість збільшення статутного капіталу ТОВ не лише за рахунок додаткових внесків учасників (як зараз), але й за рахунок нерозподіленого прибутку. При цьому, Закон встановлює переважне право учасників на здійснення додаткових вкладів, тоді як треті особи зможуть здійснювати додаткові вклади лише після реалізації учасниками свого переважного права. На відміну від поточної ситуації Закон також встановлює строки для внесення учасниками свого додаткового вкладу – 1 рік для учасників та 6 місяців для третіх осіб (раніше, строки повинні були визначатись у рішенні зборів). Крім того, Закон навіть передбачає можливість укладення договору між товариством та учасником та/або третьою особою про внесення додаткового вкладу.

      Щодо зменшення статутного капіталу – Закон зменшує строк, протягом якого до ТОВ можуть звернутись кредитори, яких було повідомлено про зменшення капіталу. Із набранням чинності Законом такий строк становитиме 30 днів (наразі законодавство прямо не визначає такий строк, але передбачає, що рішення про зменшення статутного капіталу набирає чинності через 3 місяці з дати державної реєстрації саме з метою захисту інтересів кредиторів).

      Управління

      Одна з новел Закону – можливість створення наглядової ради ТОВ, що визнається Законом як орган управління. Отже – нарешті кінець спорам про можливість створення та компетенцію такого органу на підприємстві.

      Ще одна приємна новина зі сфери управління – можливість взагалі не формувати ревізійну комісію (яку, між іншим, неможливо було сформувати з дотриманням вимог закону у випадку, якщо кількість учасників була менше 3 осіб, та яка, навіть у разі її формування, не виконувала жодних контрольних функцій).

      Звернення стягнення на частку

      Закон деталізує процедуру звернення стягнення на частку учасника (сьогодні це питання практично не регулюється законодавством та викликає низку проблем – звернення стягнення на частку практично неможливо реалізувати). В загальному, у такому випадку виконавець буде звертатись до товариства, яке надасть інформацію, необхідну для розрахунку вартості частки (визначення її ринкової вартості). Частка буде запропонована до продажу іншим учасникам ТОВ, а у разі їх відмови – продана на аукціоні.

      Вихід та виключення з ТОВ

      Закон пропонує змінити та уточнити порядок виходу учасника з ТОВ. Якщо зараз учасник може вийти з товариства, повідомивши учасників про свій вихід за три місяці (якщо інший строк не встановлено статутом), то Закон передбачає можливість виходу з ТОВ і без згоди учасників (якщо учаснику належить менше 50%) та необхідність такої згоди (якщо розмір частки – 50% та більше). При цьому, передбачена виплата учаснику вартості його частки (зараз – вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства). Вартість частки учасника визначатиметься на підставі ринкової вартості сукупності всіх часток учасників та пропорційно до розміру частки такого учасника.

      Що стосується виключення учасника з ТОВ, то Закон чітко передбачає можливість такого виключення у разі невнесення учасником свого вкладу до статутного капіталу, а також у разі смерті фізичної особи-учасника / припинення юридичної особи-учасника, якщо такому учаснику належить менше 50% у статутному капіталі ТОВ, у разі незвернення до ТОВ спадкоємців/правонаступників протягом встановленого строку.

      Крім цього…

      Закон передбачає скасування ліміту учасників (зараз – не більше 100 осіб), уточнення порядку та строків виплати дивідендів (що наразі майже не регулюється), диспозитивність переважного права учасників на придбання часток інших учасників (сьогодні переважне право це імператив), уточнення та зміну умов придбання ТОВ частки у власному статутному капіталі (у разі такого придбання без зменшення розміру статутного капіталу ТОВ попередньо зобов’язане сформувати резервний капітал у розмірі ціни придбання викупленої частки та продати таку частку іншим особами протягом року).

      Державна реєстрація

      Закон також передбачає внесення змін і до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». З найбільш істотних нововведень – можливість подання документів державному реєстратору при зміні складу учасників не лише самим товариством, але й іншими особами (новим учасником, колишнім учасником, позивачем, спадкоємцем), а також – обов’язок державного реєстратора у разі проведення реєстрації зміни складу учасників, співвідношення часток учасників – видати (надіслати) виписку з ЄДР заявнику, товариству, колишнім учасникам та новим учасникам.

      Загалом, Закон передбачає досить багато нових норм та максимум диспозитивності, в т.ч. можливість не лише змінити, але й взагалі виключити ряд положень з установчих документів. А це означає, що учасникам українських ТОВ необхідно буде ще уважніше ставитись до статутів своїх підприємств, які, до речі, до приведення їх у відповідність Закону, будуть чинними традиційно лише у тій частині, в якій вони йому не суперечать.

      На что имеет право инвалид 2-й группы

      Здравствуйте! Я инвалид 2-й группы с детства. Какие льготы мне положены, кроме бесплатного проезда в транспорте?

      Похожие материалы (по тегу)

      Пресс-служба Министерства благосостояния, куда мы обратились за ответом, прислала нам длинный перечень нормативных актов, в которых говорится о льготах инвалидам 2-й группы. Полностью названия всех этих законов, а также выдержки из них о льготах инвалидам всех групп можно найти на сайте министерства по следующей ссылке: http://www.lm.gov.lv/text/918.

      Так, в частности, про инвалидов 2-й группы в этих законах говорится, что:

      1. Лицам со 2-й группой инвалидности, по предъявлении инвалидного удостоверения, а также персоне, которая сопровождает инвалида 1-й группы либо инвалида до 18 лет, дается право бесплатного проезда в общественном транспорте, перевозящем пассажиров по городским маршрутам, региональным междугородним и региональным местным маршрутам.

      2. При страховке гражданско-правовой ответственности владельцев наземного транспорта (OCTA) размер страховых взносов уменьшается на 40% для тех собственников транспортных средств, которые являются инвалидами 2-й группы.

      3. Ежегодную пошлину на транспортное средство не надо платить за легковой автомобиль, мотоцикл, трицикл или квадроцикл, если его владельцем, держателем или обладателем является инвалид 2-й группы. Освобождение от налога применяется к одному из вышеперечисленных транспортных средств, зарегистрированному на инвалида.

      4. Налог на легковой автомобиль и мотоцикл не платят инвалиды с нарушением передвижения, которым установлены медицинские показания для приобретения специально приспособленного автомобиля и получения пособия для компенсации транспортных расходов (за один зарегистрированный на имя соответствующего лица специально оборудованный легковой автомобиль).

      5. При регистрации тракторов и прицепов к ним инвалиды платят пониженную пошлину в размере 3,55 лата.

      6. На основании вступивших в силу с 1 января 2012 года Правил о тарифах Дирекции безопасности дорожного движения инвалиды не платят за техническую экспертизу при переоборудовании автомобиля для нужд инвалида.

      Если зарегистрированные на инвалидов легковые автомобили оборудованы специальной системой управления либо автоматической коробкой передач (при нарушении двигательных функций у его владельца), то инвалиды не платят за:

      – разрешение на участие в дорожном движении,

      – техосмотр легковых автомобилей.

      7. Представив заключение специалиста о необходимости технических вспомогательных средств, инвалид 2-й группы имеет право бесплатно получить:

      – ортезы, протезы и ортопедическую обувь, которая изготовлена или приспособлена для конкретной персоны;

      – персональные вспомогательные средства для перемещения;

      – персональные вспомогательные средства по уходу;

      – технические вспомогательные средства лицам с потерей слуха и зрения;

      – сурдотехнику и тифлотехнику.

      8. Длительный социальный уход и услуги учреждений социальной реабилитации финансируются из госбюджета:

      – лицам с психическими расстройствами, которые в эти учреждения были помещены до 1 января 2003 года,

      – совершеннолетним незрячим людям,

      – людям с тяжелыми нарушениями психики,

      – сиротам и оставшимся без родительского попечения детям до 2 лет, детям с тяжелыми нарушениями физического развития до 4-летнего возраста.

      9. Право на уход на дому, если члены семьи по объективным причинам не в состоянии обеспечить инвалиду уход.

      10. Инвалиды работоспособного возраста имеют право на услуги профессиональной реабилитации.

      11. Лица с тяжелыми функциональными нарушениями имеют право на аренду социальной квартиры.

      12. Учреждения дневного ухода и учреждения социальной реабилитации обеспечивают возможность включиться в мероприятия физического и духовного досуга лицам с ограниченными физическими возможностями и лицам с нарушениями психики.

      13. Лица трудоспособного возраста имеют право получить оплаченный государством курс социальной реабилитации длительностью до 21 дня. (При условиях, указанных в Правилах КМ № 279 от 31 марта 2009 года и во вступивших в силу 21.05.2011 изменениях к ним).

      14. Возможность получить помощь для обустройства жилища лицам с 1-й группой инвалидности, лицам с инвалидностью по слуху или зрению 2-й группы и лицам в возрасте до 18 лет, которым установлены медицинские показания для необходимости особого ухода за ребенком-инвалидом.

      Помощь оказывают, назначая из средств госбюджета финансирование, чтобы покрыть уплаченные проценты по кредиту для оборудования жилища лица в соответствии с договором кредита кредитного учреждения Латвийской Республики.

      15. Госпошлина со скидкой за подачу заявления о натурализации установлена в размере трех латов.

      16. Инвалиды освобождаются от уплаты госпошлины при получении информации из Регистра жителей.

      17. Инвалиды освобождаются от платы за получение платной информации из архивов, базы данных учреждений, изготовление и выдачу копий документов, если их объем больше 20 листов.

      18. Инвалид 2-й группы имеет право на дополнительную льготу по подоходному налогу с населения в размере 1269 латов в год.

      19. Освобождение от государственной пошлины за выполнение нотариальных работ – за документы в уголовных делах.

      20. Право на получение статуса безработного.

      21. Право на материальную поддержку во время профессионального обучения, переквалификации и повышения квалификации, если присвоен статус безработного.

      22. Если у студентов, желающих получить кредит из государственных средств, одинаковые успехи в учебе, вузовская комиссия в первую очередь присваивает кредит инвалидам, сиротам и оставшимся без родительского попечения, а также студентам из бедных и многодетных семей. Если кредитополучатель умирает или становится инвалидом 2-й группы, кредит списывается.

      23. Если кредит взят в коммерческом кредитном учреждении под гарантии государства, то в случае, когда кредитополучатель умирает или становится инвалидом 2-й группы, кредит, проценты и штрафы списываются.

      24. За аттестацию владения государственным языком для выполнения профессиональных и служебных обязанностей инвалиды платят пошлину в размере 50% (5 латов), за исключением инвалидов с детства. Инвалиды с детства платят пошлину в размере 10% (1 лата).

      25. У инвалидов есть право ловить рыбу в установленных для этого водоемах без рыболовного билета. При себе надо иметь инвалидное удостоверение.

      Право і закон

      Обов´язковість й однаковість правових норм досягається дією закону (лат. lex) як усталеного зв´язку між діями і вчинками людей та їх наслідками. Саме закон, за словами Ж.-Ж. Руссо, є необхідною умовою громадянської асоціації та співжиття. Адже право не лише гарантує рівну міру свободи, справедливості, але й накладає на людей зобов´язання, виконання яких необхідне для забезпечення прав інших, що досягається дією закону. У процесі законодавства право набуває статусу закону (позитивується), тобто йому надається форма загальності й визначеності. Тому закон не просто взаємопов´язаний із правом, а є необхідною загальнообов´язковою формою його об´єктивації, виразу і дії в суспільному житті.
      Закон і право, на переконання українського філософа Михайла Драгоманова, є вираженням волі народу, і тільки на цьому має бути побудований закон. Тому право часто визначається як владна загальнообов´язковість того, що офіційно визнається і встановлюється як закон у конкретний час і в конкретному суспільному просторі. За такої тотожності права і закону вживається поняття «позитивне право».
      Закон, на відміну від права, яке з´являється спонтанно у ході природного плину людського буття, формується людьми свідомо й цілеспрямовано. А тому він не може не відображати корисливих інтересів законодавця. Закон може бути знаряддям реалізації права, а може і суперечити праву, бути повністю або частково формою офіційного визнання, нормативної конкретизації і захисту як права, так і неправових вимог, дозволів чи заборон. Недаремно Гегель зазначав, що законодавство може спотворити зміст права: «те, що є закон, може бути відмінним від того, що є право в собі». Ось чому в політиці розрізняють закони правові та неправові, авторитарні, які є тільки законодавчо оформленим свавіллям. Стає зрозумілим, чому прийняття законів є предметом гострої політичної боротьби, безпосередньо пов´язаної із змаганнями різних корпоративних сил за державну владу, за участь в її здійсненні. Але за будь-яких обставин дієвість та ефективність прийнятих законів як сили дотримання встановленого порядку й справедливості буде залежати від того, наскільки вони адекватні праву. Як правове явище закон виступає тільки у формі об´єктивно обумовлених властивостей права. Тільки за таких обставин закон стає правовим законом, тобто правом, що одержало офіційну форму визнання, конкретизації й захисту.
      Правовий закон — адекватне вираження права в його офіційному визнанні, загальнообов´язковості, визначеності й конкретності.
      Набуття законом такого статусу є складним процесом. Він передбачає не лише врахування об´єктивних властивостей і вимог права, що є першою і необхідною умовою, й залежить від багатьох інших об´єктивних і суб´єктивних соціальних, економічних, політичних чинників. Невідповідність закону праву може бути спричинена особливостями суспільно-політичного ладу, що не визнає право, а також неправовою позицією законодавця або низькою правовою, законодавчою культурою тощо. Буває, що всі ці чинники виявляються водночас. Так за командно-адміністративної системи домінувало розуміння права лише як юридично визначеної міри свободи, як вираження в законах державної влади панівних у суспільстві економічно-політичних, соціальних інтересів владної бюрократії. Таке спотворене ототожнення права й закону породило ілюзію всесилля закону, і замість очікуваного зміцнення закону виявилась його широкомасштабна девальвація, недієвість, правовий нігілізм.
      Нерозрізнення права і закону, переважання закону над правом стало підґрунтям політичного волюнтаризму, напівпараноїчної тиранії Сталіна, систематичного терору і породженої ним «летаргії послуху» тощо. Звичайній сваволі було надано видимість закону.
      Для уникнення появи законів, що порушують право, людство виробило й утвердило систему спеціальних інститутів, процедур і правил як законотворчої діяльності, так і контролю за відповідністю закону праву. Йдеться про систему противаг у відносинах між законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади, загальносудовий, конституційно-судовий, прокурорський контроль за правовою якістю закону.
      Закон не має іншої сутності, крім сутності права. Загальнообов´язковою силою володіє тільки правовий закон. Інакше слід було б визнати, що нічого власне правового не існує, що за підтримки сили і насилля можна будь-яке свавілля видати за «право» і «справедливість». Загальнообов´язковість правового закону зумовлена його правовою природою і є наслідком загальнозначущості об´єктивних властивостей права, показником соціальної потреби і необхідності дотримання, конкретизації та захисту принципу й вимог права у відповідних офіційних актах і постановах. Не право є наслідком офіційно-владної загальнообов´язковості, а ця обов´язковість є наслідком права (державно-владна форма вияву загальнозначимого соціального сенсу права). Отже, загальнообов´язковість правового закону зумовлюють:
      — об´єктивна природа права, що постає як воля законодавця (офіційно-владне опосередкування між вимогами права і формою їх конкретного законодавчого вираження);
      — об´єктивні умови, необхідні для появи та дії правових законів, тобто міра зрілості соціуму.
      Неправовий закон позбавляє правове буття об´єктивності. Його сутністю і принципами є тільки владні установлення у формі загальнообов´язкових норм. Але й за таких обставин право існує: з одного боку, як заперечення антиправового закону, а з другого — як те, що заперечується цим законом. Адже офіційне заперечення об´єктивної природи права, хоч і в негативній формі, але визнає наявність того, що заперечується. Заперечення не означає усунення того, що заперечується. Неправовий закон не може відмінити об´єктивні властивості права. Правовий принцип рівності справедливості та свободи людей за будь-яких обставин зберігає свою об´єктивну загальнозначимість, є основою для критики наявного насилля та свавілля, єдино правильним орієнтиром до бажаної правової перспективи — правового закону.
      Право або правовий закон мають різні форми своєї буттєвості: правові норми, відносини, свідомість, правосуб´єктність, правові процедури, процесуальні форми тощо. Відмінність між ними є не сутнісною, а функціональною. Сутність єдиного принципу формальної рівності існує, наприклад, у правовій нормі — правилах поведінки суб´єктів права; правових відносинах — взаємовідносинах формально рівних, вільних і незалежних суб´єктів права; правосвідомості — усвідомленні сенсу і вимог принципу права учасниками правового співтовариства; правосуб´єктності — визнанні індивідів та їх об´єднань формально рівними, вільними і незалежними суб´єктами правового спілкування; правових процедурах — рівному і справедливому порядку набуття та реалізації прав і обов´язків усіма суб´єктами. Отже, право наявне в усіх правових формоутвореннях, де буттєвим є принцип формальної рівності.
      Рівність як принцип права має важливе значення і з точки зору інших типів соціальної регуляції — моралі, релігії, естетики тощо. В їх взаємодії з принципом рівності простежується правове начало. Як правило, звертають увагу на два взаємопов´язаних аспекти такої взаємодії: 1) моральне, релігійне, естетичне ставлення (розуміння, оцінка, застосування) до певного правового принципу; 2) визнання та втілення у праві цього ставлення — домагання (морального, релігійного тощо) із врахуванням специфічних особливостей та вимог принципу правової рівності. У першому випадку йдеться про моральні, релігійні, естетичні форми усвідомлення права і відповідні домагання на їх правове визначення. Звідси беруть витоки моральне і релігійне право. У другому — про правову форму усвідомлення і вираження цих видів праводомагань. Сюди відносять різноманітні історично змінні напрями, форми і способи правового визнання і закріплення прав та свобод людей у сфері моралі, релігії, естетики тощо.
      Особливості й форми поширення принципу правової рівності на ці сфери духовного життя, способи правового захисту відповідних запитів та інтересів людей, умов для їх задоволення належать до суттєвих характеристик історично досягнутої межі прогресу права і свободи, розвитку форм суспільної свідомості та видів соціальної регуляції. Утвердження принципу верховенства права передбачає законодавче визнання, закріплення і захист усіх юридично значимих аспектів свободи людини як духовної особистості, як вільного, незалежного й автономного суб´єкта в усіх сферах суспільного життя.
      Відповідні сучасні вимоги щодо цього втілені в Конституції України (1996), в якій проголошено, що людина, її життя і здоров´я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, що головним обов´язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання, що включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої. Громадяни України мають право на свободу об´єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних та інших інтересів, які не посягають на права і свободи інших людей. Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об´єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій.
      Суттєвим щодо конституційно-правового закріплення моральної, релігійної та загалом духовної свободи й автономії особи є положення Конституції про захист державою гідності особи; про право кожної людини на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; про гарантування таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; про особисту і сімейну таємницю тощо. Таке правове визначення, закріплення і захист свободи особи у відповідних сферах суспільного життя є необхідною умовою нормального буття і функціонування не лише неправових соціальних норм і регуляторів (моралі, релігії, етики, естетики тощо), але і самого права у загальній системі соціальних норм і соціальної регуляції суспільства.
      Право, правовий принцип погодження співбуття і дії різних видів соціальних норм (моралі, етики, релігії тощо) здатні надати цим соціальним регуляторам певну системну єдність.

      Смотрите еще:

      • Приказы о внеурочной деятельности по фгос Муниципальное общеобразовательное учреждение средняя школа №6 Тутаевского муниципального района ФГОС ФГОС Нормативно-правовые документы Федеральный уровень Региональный уровень Приказ Департамента образования Ярославской области […]
      • Пучок собственности это Пучок собственности это В современной экономической теории принято употреблять не понятие "собственность", а термин "право собственности". Это объясняется тем, что собственностью является не ресурс сам по себе, а "пучок", или доля, прав […]
      • Правила употребления предлогов в русском §199. Выбор предлога 1) С административно-географическими наименованиями употребляется предлог в, например: в городе, в районе, в области, в республике; в Сибири, в Белоруссии, в Закавказье. Сочетание на Украине возникло под влиянием […]
      • Япоша суд Суд признал банкротом сеть ресторанов «Япоша» Арбитражный суд Москвы по заявлению банка «Траст» признал банкротом компанию «Япошка-Сити», управляющую сетью ресторанов «Япоша». Об этом сообщает Российское агентство правовой и судебной […]
      • Приказ о расторжения договора аренды Образец соглашения о расторжении договора аренды. Акт приема-передачи по договору аренды СОГЛАШЕНИЕ о расторжении договора аренды земельного участка от _______ № _____ г. г. К-ск ___________г. Арендодатель — Департамент имущественных и […]
      • Японское наказание Самое страшное наказание для японского ребенка. История из жизни. Ребенок сделал, что не хорошее. Мама вышла из себя и выставила сына за дверь. Через несколько минут снаружи послышалось плачь. «Я больше так не будут» - утерая слезы […]
      • Федеральный закон no 116 от 210797 Бюллетень по атомной энергии. 2005. № С. 50. Терминологический словарь по промышленной безопасности, 2-е издание, исправленное и дополненное. М.: Нтц «Промышленная безопасность», 2006 кандидат юридических наук, руководитель Федеральной […]
      • Калькулятор страховки альянс Калькулятор ОСАГО Поволжский страховой альянс (ПСА) Удобный калькулятор ОСАГО Поволжский страховой альянс (ПСА) онлайн поможет рассчитать стоимость страховки Страховые компании — партнеры Калькулятор ОСАГО Страховая компания Поволжский […]